Історичні дані про місця поховань легендарних гетьманів поки приховують багато таємниць. Що відомо зараз – у колонці Романа Маленкова.
Єгипетські піраміди, які щорічно відвідують мільйони туристів, теракотова армія китайського імператора Цінь Шіхуанді – її називають восьмим чудом світу, індійська перлина Тадж Махал – гігантський пам’ятник коханню та зведена італійцями кремлівська стіна на росії. Що об’єднує ці споруди? Усе це гробниці великих. У всьому світі народ дбає про усипальні своїх героїв. А де поховані великі українці, очільники та ідеологи української нації?
Де розташовані могили наших гетьманів та відомих історичних постатей? Про це у колонці для РБК-Україна розповідає відомий дослідник, краєзнавець, мандрівник та автор проекту "Україна Інкогніта" Роман Маленков.
Величний Ескоріал – усипальня іспанських королів та їх родин. Палац для бога і халупа для короля – так називали місце свого останнього спочинку іспанські монархи. Найвідоміші архітектори, скульптори та художники золотої, найбагатшої імперії світу, зводили колись це диво – об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО. Де б не помер правитель Іспанії – його тіло привозили у Ескоріал, щоб нащадки потім могли віддати данину шани своїм великим.
Зовсім недалеко від Ескоріалу розташована ще одна велика іспанська гробниця – Долина Полеглих. Там було поховано диктатора Франко та тридцять три тисячі загиблих учасників громадянської війни. Найбільший у світі хрест – висотою сто п’ятдесят метрів та найдовша у світі крипта – довжиною двісті шістдесят метрів. Вражає. Так шанують гроби своїх великих іспанці.
У Парижі, у базиліці Сен-Дені поховані майже всі монархи Франції. Сто шістдесят три королі, королеви, принци і принцеси, спочили у головній усипальниці країни. Ще у тринадцятому столітті король Людовік Святий наказав перепоховати у величній готичній базиліці усіх своїх попередників. Тоді знайшли могили двадцяти п’яти монархів, і усі перевезли у Сен-Дені. Вони правили Францією від сьомого століття. В часи похмурого середньовіччя їм вдалося знайти могили чверть сотні своїх правителів.
Відео: Де поховані українські гетьмани? (youtube.com/Насправді з Романом Маленковим)
А наші сусіди і побратими поляки? Для них історія починається із гробів великих співвітчизників, адже саме вони творили історію. На Вавелю, під собором, лежать не лише усі монархи та їхні родини, які правили Польщею багато століть, а й інші визначні поляки – Пілсудський, Міцкевич, Словацький, Качинський.
Поляки здійснили справжній подвиг, зібравши їх усіх докупи. Гроби Міцкевича і Словацького вони привезли із Франції, хотіли й Шопена, але французи не дали. То під Вавелем поставили кенотаф – умовну могилу. Відвідуючи крипти Вавелю польські діти можуть відчути подих справжньої історії, розуміючи, що поряд із ними лежать ті, про кого вони читали у шкільних підручниках.
У Румунії теж неабияк шанують своїх великих. У монастирях лежать монархи – господарі Волохії та Молдови. Наприклад, Штефан Великий – славетний переможець турків, спочиває у Монастирі Путна, разом із своєю родиною та нащадками. А у монастирі Куртя – де Арджеш лежать правителі Волоського князівства.
Звичайно, усі ці об’єкти охороняються ЮНЕСКО і просто фанатично шануються народом – всі, від школярів до пенсіонерів приходять до гробів творців своєї історії, своєї країни. А куди йти українцям? До Шевченка, сказали колись росіяни – поет, революціонер-демократ – ваше всьо. Віддали нам один гроб, а решту знищили або сховали.
Як ви думаєте, скільки українських гетьманів поховані на території росії? Чотири. Петро Дорошенко, Іван Самойлович, Дем’ян Многогрішний та Павло Полуботок. А ще десь на соловецьких болотах лежить останній кошовий Запорізької Січі – Петро Калнишевський.
Великий гетьман Петро Дорошенко, був схоплений московитами, але вони його не стратили, хоч він і був їх ворогом – винайшли йому гіршу муку – забуття. Правитель обох берегів Дніпра доживав віку у селі Ярополець, під Москвою, але навіть там він зумів залишити слід – дружина Пушкіна Наталія Гончарова – праправнучка Петра Дорошенка. І його могила збереглася, а от могили Самойловича, який помер у Тобольську, Многогрішного – десь у Бурятії, Полуботка – у Петербурзі – годі й шукати.
На території України ми знаємо точне розташування лише чотирьох гетьманських могил – Іван Скоропадський похований у Харлампіївському монастирі в селі Гамаліївка на Сумщині, Кирило Розумовський у Воскресенській церкві, в Батурині, Кость Гордієнко – біля села Республіканець, де була колись Кам’янська Січ, а Данило Апостол – у прекрасній Спасо-Преображенській церкві, в селі Сорочинці – йому пощастило найбільше.
Зовсім недалеко, у селі Лютенька, теж у чудовій козацькій бароковій церкві спочивав гетьман Іван Брюховецький, але російсько-радянські варвари підірвали той храм у тисяча дев’ятсот сімдесят четвертому році.
Варто зазначити, що жодна із відомих могил належним чином не впорядкована і не пропагується, як знаменне місце поховання очільника України, тому про них мало знають і паломництва до цих могил зовсім не спостерігається.
Є низка гетьманів, про місце спочинку яких є орієнтовні дані: переможець над московитами під Конотопом Іван Виговський був похований у монастирі біля села Йосиповичі на Прикарпатті. Нині монастиря немає і місце, де була могила, невідомо.
Те саме можна сказати про Тараса Федоровича Трясила, який був похований десь у Корсуні, Криштофа Косинського – очільник першого повстання поліг біля Черкас, Якова Остряницю, похованого у Чугуєві та Якима Сомка, якого поховали у Борзні. Їхні могили нащадки згубили – ніхто не знає і приблизно де лежать ці гетьмани.
Трохи більше пощастило Івану Підкові та Самійлу Кішці, адже відомо, що їх поховали у Чернечому монастирі біля Канева. Могили локалізувати не вдалося, але відомо, що вони десь недалеко від Тарасової гори. Нині там дерев’яна церква, у якій можна помолитись за славних запорізьких ватажків.
Не пощастило очільнику козацького повстання Дмитру Гуні – де він знайшов останній спочинок, абсолютно невідомо. Так само є невідомими місце і обставини смерті Михайла Ханенка, але є гетьмани, яким не пощастило ще більше – це Северин Наливайко, Матвій Шаула, Іван Сулима та Павло Бут Павлюк – цих славних козацьких вождів було страчено поляками, тіла їх порубали на дрібні шматки й розвезли по різним містам.
Тому ті повстанці навіть не мають могил. Як і засновник Запорізької Січі Дмитро Вишневецький, якого стратили у Стамбулі після зради молдавських бояр. До речі в Туреччині, у місті Едірне, помер і був похований гетьман Павло Тетеря. Його могила не збереглася, або її ще не знайшли.
Можливо, на територію Туреччині, десь на острові Гекчеада, похований Юрась Хмельницький – єдиний український гетьман, якого обирали на посаду аж чотири рази. Хоча не виключено, що його поховали біля Кам’янця, а зовсім неймовірні перекази оповідають, що він перебрався на острів Мальта, до лицарів, і помер саме там.
Не маємо ми могил і найвідоміших наших гетьманів величних очільників козацького війська та, фактично, творців України: Петра Конашевича-Сагайдачного, який першим заставив рахуватися із українцями і поляків, і московитів, і османів; Богдана Хмельницького, який фактично створив Україну та Івана Мазепи – який показав московитам і всьому світу, що Україна – не росія. Сагайдачний був похований у Києві, точно відомо, що його могила на території Києво-Могилянської академії, але за весь період незалежності її так і не знайшли, та й не шукали майже.
Богдан Хмельницький був похований у Іллінській церкві у своєму хуторі Суботів. Поховали, як фундатора храму, праворуч від вівтаря, при південній стіні. Але немає там нині ні саркофагу ні гробівця великого гетьмана.
Тривалий час вважалося, що гроб Богдана витягли польські вояки Стефана Чарнецького, разом із гробом його сина – Тимоша. Кістки Хмельницьких спалили, попіл заклали в гармату і вистрілили. Але чи було це насправді? Жоден документ не згадує про це, а серед мешканців Суботова існує переказ, що в могилі біля вівтаря був похований не гетьман, а якийсь інший козак.
Багато істориків, починаючи від Івана Крип’якевича, сумнівалися і сумніваються, що подібне плюндрування могили мало місце. Дослідження і розкопки не дали ніякого результату, востаннє вони проводилися у 2019 році – вони виявили порожнини на глибині у чотири метри – можливо таємний хід, чи склеп. Але дослідження були призупинені. Тому могили Богдана ми теж не маємо.
Іван Мазепа помер у місті Бендери в Молдові – тоді це була територія османів. І був похований у парафіяльній церкві села Варниця. Але козаків не влаштувала така могила для великого гетьмана – вони хотіли поховати Мазепу в Єрусалимі – він давно підготував собі там місце. Але не вийшло – гетьмана поховали у придунайському місці Галац, у монастирі святого Юрія.
Нині у Галаці є два мікрорайони із назвою Мазепа, є пам’ятник гетьману і парк на його честь, але могили немає – монастир святого Юрія знесли у 1960-ті роки, і склеп Мазепи зник. Щодо могил наших найбільш значних гетьманів – тут дуже цікаві і детективні історії, які варті окремого матеріалу, і ми його зробимо.
Із очільників та ідеологів України двадцятого століття лише Михайло Грушевський лежить в українській землі – на Байковому кладовищі, решта усі за кордоном. Симон Петлюра в Парижі, Степан Бандера в Мюнхені, а Євген Коновалець – у Роттердамі.
Гетьман Павло Скоропадський похований у німецькому місті Оберсдорф. Він загинув у квітні тисяча дев’ятсот сорок п’ятого року від англійської бомби. Нині ходять розмови про перенесення їхніх могил в Україну, але поки нічого не ясно.
Ну а ми майже не маємо могил наших великих, ми не маємо пантеонів наших героїв. На відміну від більшості країн світу. Минулого року в селі Малий Букрин, на Трахтемировському півострові ми знайшли могилу гетьмана Андрія Могили – він п’ять років керував козацьким військом Правобережжя. Але виявилося, що табличка під хрестом помилкова, під хрестом лежить внук гетьмана, якого теж звали Андрієм.
А гетьман Могила був похований на території Межигірського монастиря. Монастир зруйнували російські окупанти у тридцяті роки, тому і його могили ми не маємо. Отака от історична пам’ять, але віримо, що ми знайдемо прах наших великих українців і створимо національний пантеон, як поляки, французи, німці, турки й усі цивілізовані країни світу.
Відзначимо, старовинні козацькі цвинтарі – унікальна культурна спадщина, яку в Україні намагаються врятувати та включити у реєстр пам'яток. Пошуком хрестів, яким 100-300 років, займається громадська організація "Україна Інкогніта". Нещодавно ентузіасти провели толоку на давньоукраїнському некрополі в селі Залізнячка на Черкащині.
Пропонуємо почитати детальніше, як команда "Україна Інкогніта" в експедиціях знаходить давньоукраїнські кам'яні хрести.
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.