Це межа. Німецькі міста не справляються з напливом українців

Міста в Німеччині, які приймають українських біженців, не справляються із навантаженням на соціальні сфери. Також у багатьох регіонах закінчилося доступне житло.

Яка ситуація в німецьких містах і чому місцева влада просить більше коштів в уряду, TRAVEL РБК-Україна повідомляє з посиланням на DW.

Житло є, але не вистачає персоналу для українців

У місті Котбус на сході Німеччини, приблизно за 90 хвилин їзди від Берліна, є місця для розміщення біженців, але не більше, повідомили офіційні особи.

Житло там не є великою проблемою, як в інших регіонах країни. Українські біженці у Котбусі мешкають у квартирах, а не в таборах, хоча не всі вони мебльовані.

Однак серйозною проблемою для Котбуса є інтеграція новоприбулих до міського життя, особливо з метою забезпечення належної освіти та медичного обслуговування. Адже клініки, наприклад, й до напливу біженців ледве впоралися із навантаженням.

"Федерали відшкодовують нам початкові витрати на притулок, але не поточні витрати", — сказала Стефані Кайгусуз-Шурманн, голова місцевого департаменту освіти та інтеграції.

За її словами, місту не вистачає перекладачів та персоналу, щоб запропонувати додаткову допомогу.

Фото: Пошук роботи для українців у Німеччині (gettyimages.com)

Гроші у регіони розподіляють нерівномірно

Котбус знаходиться поряд із польським кордоном. На місто з населенням 100 000 людей припадає близько 1500 біженців. Третина з них – шкільного віку.

Для міста це означає, що близько 500 дітей з різним рівнем освіти, мовними здібностями та травмами внаслідок війни мають бути швидко включені до місцевої шкільної системи.

При цьому Котбус ще до війни стикався із проблемами інфраструктури. Рішення бачили в активному будівництві та кампанії з навчання та найму. Але це справа не одного дня, і такі кроки потребують державної фінансової підтримки. Місцева влада скаржиться, що федеральний уряд кидає їх у біді, і що обіцяна раніше допомога так і не була надана.

"Багата Німеччина може все. Але ці гроші розподіляються нерівномірно", - сказав прес-секретар мера Ян Глоссманн.

Розподіл біженців у Німеччині грунтується на алгоритмі, що враховує чисельність населення штату та податкові надходження. Це означає, що густонаселена та порівняно багата західна земля Північний Рейн-Вестфалія приймає близько 21% біженців, тоді як східна земля Бранденбург, де розташований Котбус, – лише 3%.

Фото: Мовні курси для українців у Німеччині (gettyimages.com)

При цьому на початку вересня 12 із 16 земель Німеччини повідомили, що вони досягли межі можливостей приймати біженців.

Хоча влада Котбуса відмовилася приймати більше біженців без справедливої політики переселення, це не викликало офіційної реакції федеральної влади.

У Німеччині готуються до нових хвиль біженців

Зустріч між владою штату і федеральною владою на початку жовтня мала на меті знайти рішення, щоб подолати зростаючий розрив. Міністр внутрішніх справ Ненсі Фейзер оголосила про створення додаткових будинків для біженців, але не назвала суму додаткових коштів чи плану на найближчі місяці.

Очікується, що ці подробиці стануть відомими на іншій зустрічі, запланованій на початок листопада.

Приплив осіб, які шукають притулку, скоротився після сплеску з початком війни, але кількість заяв про надання притулку залишається вищою, ніж у попередні роки.

"Ми вже прийняли більше біженців, ніж у рекордному 2015 році. Однією з цілей російського керівництва є завдання ударів по критично важливій інфраструктурі та цивільним центрам, щоб змусити людей тікати", - сказав Джеральд Кнаус, голова Європейської ініціативи стабільності.

Фото: Прибуття українців до Німеччини (gettyimages.com)

Крім того, німецьку владу турбує можливість нових прибуття з Афганістану, невизначеність в Ірані та ухилення росіян від призову.

У той же час, міграція змінює демографію німецьких міст. У 2014 році менше 4,5% населення Котбуса були іноземцями, зараз – понад 10%.

Зміни з 2015 року очевидні за кількістю арабських продуктових магазинів в історичному центрі міста, за групами молодих людей, які розмовляють арабською та іншими мовами Центральної Азії, за жінками у хустках.

"Шкода, що місто вирішило зупинити переселення біженців. Прогалини у допомозі виникли не через біженців, держава має зрозуміти, чому ресурси такі мізерні", - зазначила одна із співробітниць центру для біженців, яка сама прибула із Сирії у 2014 році.

Нагадаємо, ми писали, що одна з країн ЄС урізає допомогу українцям.