У яких випадках вивозити дітей із зони бойових дій обов'язково і як треба діяти батькам – у колонці для РБК-Україна.
Через постійну небезпеку та загрозу життю у багатьох прифронтових районах в Україні евакуація дітей стає обов'язковою. Бо, на жаль, в зоні активних бойових дій, ризикуючи загинути від обстрілів та ховаючись по підвалах, залишаються діти.
Хто приймає рішення про обов’язкову евакуацію дітей, в яких регіонах її проводять, чи можуть батьки відмовитися від вивезення дітей і де потім розміщують евакуйованих – у колонці для РБК-Україна розповів координатор напрямку юридичної допомоги БФ “Право на захист" Віталій Чорненький.
Влітку 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон №2394-IX, яким уточнила, що до заходів правового режиму воєнного стану належить проведення евакуації населення у разі виникнення або загрози виникнення надзвичайної ситуації, а також із зон збройних конфліктів (з районів можливих бойових дій) у безпечні райони.
Вже цього року Уряд декілька разів вносив зміни до Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій. Останні зміни набрали чинності 10 березня.
Рада міністрів АРК, місцеві держадміністрації, органи місцевого самоврядування забезпечують оповіщення та інформування населення про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій, у тому числі в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Законом України "Про охорону дитинства" визначено, що дитина – це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
Щоб захистити дітей, обласні військові адміністрації за погодженням з органами військового командування та Координаційним штабом з питань проведення обов’язкової евакуації населення можуть прийняти рішення евакуювати в примусовий спосіб дітей з їх батьками, особами, які їх замінюють. Це може відбутися там, де ведуться бойові дії.
Таке рішення має містити інформацію про:
Якщо ж такого рішення не буде, або у ньому будуть істотні недоліки, або ж воно буде прийняте не уповноваженим органом (наприклад, районною військовою адміністрацією чи місцевою радою), то обов’язкову евакуацію в примусовому порядку проводити не можна.
За таких умов будь-які дії щодо відбирання дітей та їх переміщення є протиправними, та за них винних можуть притягти до кримінальної відповідальності як за викрадення дитини за статтею 146 Кримінального кодексу України.
Закон не визначає, на якій території можна проводити обов’язкову евакуацію дітей. Лише відомо, що це має бути зона воєнних дій і збройних конфліктів. Таке рішення дозволяє органам влади на місцях швидко реагувати на зміни у безпековій ситуації та приймати необхідні для збереження життя дітей рішення.
Станом на березень 2023 року під такі критерії застосування примусової евакуації дітей із зон бойових дій підпадало тільки місто Бахмут.
На початку травня 2023 року Міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України повідомила, що примусова евакуація дітей на Донеччині наразі відбувається з 21 населеного пункту, а уже наприкінці травня евакуація розпочалася у Торецькій громаді Донецької області.
За повідомленням голови Донецької обласної військової адміністрації на кінець травня 2023 року за допомогою механізму примусової евакуації із зони бойових дій з Донеччини вивезли 130 дітей.
Людина, яка досягла повноліття, може відмовитися від обов'язкової евакуації. Для цього треба підписати відмову від проведення обов'язкової евакуації (завантажити можна за посиланням.
Але це не поширюється на дітей, які через незрілий вік не можуть приймати самостійні рішення. Тому обов’язкову евакуацію дітей проводять в примусовий спосіб із супроводом одного з батьків або іншого законного представника.
Відмова батьків, осіб, які їх замінюють, або інших законних представників від обов’язкової евакуації в примусовий спосіб дітей з окремого населеного пункту в зоні бойових дій не допускається.
Тому батьки дітей та їхні піклувальники у разі проведення обов'язкової евакуації зобов'язані прибути з дітьми на збірні пункти евакуації (пункти посадки) за місцем проживання. Із собою необхідно мати документи (їх копії), що підтверджують особу дитини.
При цьому батьки чи особи, які їх заміняють, мають право передати дитину іншим родичам, уповноваженому представнику органу опіки та піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, – уповноваженому представнику органу опіки та піклування для забезпечення їх безпеки та виїзду дитини до місць постійного (тимчасового) розміщення (збереження) у безпечних районах.
Стаття 150 Сімейного кодексу України передбачає, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Оскільки відмова батьків від супроводження дитини до приймального пункту евакуації в безпечні райони підвищує рівень загрози її життю та здоров’ю, таку бездіяльність слід розглядати як ухилення від виконання батьківських обов'язків.
Фото: Евакуйованих людей розміщують у готелях, санаторіях, пансіонатах, будинках відпочинку (Getty Images)
Це вже підстава для притягнення батьків до відповідальності, а саме:
Евакуацію населення проводять у безпечні райони, визначені органом, який приймає рішення про проведення евакуації.
Евакуйованих людей розміщують у готелях, санаторіях, пансіонатах, будинках відпочинку, дитячих оздоровчих таборах та у придатних для проживання будівлях підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності. Адже Законом України "Про правовий режим воєнного стану" передбачена можливість встановлення для фізичних і юридичних осіб військово-квартирну повинність з розквартирування, серед іншого, евакуйованого населення.
Раніше повідомлялося, як переселенцям отримати безоплатну правову допомогу.
Також юрист звернув увагу на важливу деталь щодо громадянства дітей, які народилися за кордоном.
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.