В яких галузях більше шансів знайти роботу та скільки можна отримувати у Словаччині – детальніше в колонці Наталії Будянської.
Багато українців, які переїхали за кордон через війну, змушені шукати там роботу. Виплат часто вистачає тільки на покриття елементарних потреб, і те – далеко не завжди. Одна з проблем при пошуку роботи – влаштуватися за фахом в ЄС не всім просто. Треба ідеально знати мову і підтверджувати дипломи, проходити навчання.
Про те, як і на яких роботах працюють вимушені переселенці в ЄС, у колонці для TRAVEL РБК-Україна розповіла блогер, мандрівниця та волонтер Наталія Будянська. Вона сама мала досвід роботи у Словаччині на різних посадах, після чого вирішила повернутися додому.
Знайти роботу за фахом українцям досить складно. Під час війни за кордон виїхало кілька мільйонів наших співвітчизників. Деякі осіли в країнах з більшим доходом, отримали соціальні виплати, безкоштовне житло і не мають великої потреби працювати.
Ви бачите їх світлини в соціальних мережах про подорожі, прогулянки біля озер чи серед гір, катання на велосипедах та інші розваги, якими вони щедро діляться з підписниками.
А багато з тих, хто залишився в Україні, справедливо обурюються і не розділяють радощів тих, хто виїхав. Бо це не відпустка за свої кошти. В країні війна і половина наших мужніх українців зараз гине в боях, земля рветься від снарядів і стікає кров’ю. Думка така: якщо ти не допомагаєш волонтерством чи донатами, то не треба дратувати своїм півторарічним відпочинком і щасливими світлинами.
Але життя за кордоном не завжди таке райдужне, і багато тих українців, які виїхали за кордон, рятуючись від війни, одразу почали шукати роботу. Бо прожити на невеличку допомогу від держави (на прикладі Словаччини це 192,4 євро на родину з дітьми) складно. Тому українські біженці намагаються знайти роботу. Про це і піде мова в цій статті.
Право тимчасового захисту (статус біженця) дає право легально працювати на території Словацької республіки, отримувати середню і вищу освіту, ходити дітям до школи, а також користуватись медичними послугами.
Наші українські дипломи для роботи за фахом в країнах ЄС не підходять, їх треба акредитувати, перепрофілювати освіту на курсах та знати мову. Не всім це підходить, і не всі галузі можна охопити. Та і своїх місцевих спеціалістів вистачає на кожному виробництві. Тому багато з наших співвітчизників погоджуються на низько кваліфіковану працю.
Здебільшого йдуть працювати на промислові заводи, фабрики де треба працювати біля конвеєра та виконувати механічні дії. Або в прибирання.
При роботі в клінінгу оплата відбувається за домовленістю, залежно від того, який це об’єкт: торгівельний центр, готель, гуртожиток, офіси, підземний паркінг, приватна квартира чи миття вікон після будівництва багатоповерхівки. Погодинна ставка – від 5 до 10 євро за годину.
Якщо робота знайдена через агентство, то фірма бере свій відсоток, натомість забезпечує адресами приватних квартир.
Також є норма прибирання для готельних номерів, яку треба встигнути "закрити" за один день. Розтягнути одне замовлення й отримати більше – тут так не працює.
Так само багато вакансій пропонується на кухні. Можна знайти роботу помічника кухаря чи мийника посуду. Багато наших жінок працюють в їдальнях, ресторанах, пекарнях, кафе – миють посуд чи нарізають овочі для майбутніх страв. Тут погодинна оплата, яка залежить від рівня закладу та від особистого відношення керівництва до українців.
Я раніше вже розповідала про свій невеличкий досвід роботи на друкарні та в цеху по виробництву суші для супермаркетів.
Тут нікому не цікава твоя вища освіта, якщо ти працюєш біля станка і погано знаєш мову.
У Словаччині також популярні сезонні роботи, такі як збір полуниці, чорниці чи інших ягід на полях сусідньої Угорщини. Польові роботи з висадки дерев в містах та містечках Словаччини, посадка овочів чи збір врожаю в господарствах. В кожному виді такої праці існують свої норми, які треба виконати за один день.
Чоловіки часто влаштовуються на будівництво, автосервіси, агровиробництво. Це більш-менш стабільна робота. В галузі будівництва цінують майстрів з укладання плитки, фасадів, встановленню вікон, дверей, перекриттю дахів та інших роботах на об’єктах будівництва.
Також для українців є вакансії водіїв громадського транспорту (трамваї, автобуси, тролейбуси). Тут заробітна плата фіксована, виплачується раз на місяць. Залежить від округу та відстані: від 950 до 1400 євро на місяць.
Українські студенти словацьких вишів частіше за все влаштовуються на підробіток в заклади харчування (кав’ярні, кафе, бургерні та інші) офіціантами чи барменами. Бо добре знають мову, молоді, швидкі та охайні. Оплата така сама: 5-8 євро за годину.
Як варіант, можна знайти підробіток на знімальному майданчику фільмів, серіалів, проектів для телебачення. Це тимчасові пропозиції, де потрібні глядачі в студію чи масовка в кадрі. Але цю роботу не можна розцінювати як повноцінну. Хоча гонорар за те, що ти сидиш в павільйоні, дивишся шоу і плескаєш в долоні у Словаччині вищій, ніж в "довоєнній" кіноіндустрії України.
Наприклад, за 12 годин знімальної зміни шоу "česko slovensko ma TALENT" глядач отримує 45 євро. Знання мови ніхто не перевіряє, головні вимоги по зовнішньому вигляду, одягу та активності під час шоу по завданням координатора (сміятись, кричати, вставати та голосно аплодувати, світити ліхтариком телефону тощо).
Найбільш вдалими й успішними серед українських біженців виявились ті, хто "має професію в руках" – це косметологи, масажисти, перукарі, майстри манікюру, перманенту та всіх інших послуг краси та здоров’я. Попит на наших майстринь в країнах Європи дуже великий, і Словаччина не є винятком. Навіть якщо спочатку знання мови не дозволяє влаштуватись в салон, завжди можна приймати клієнтів вдома та орієнтуватись не на словацьких жінок.
Наших біженців всюди багато, і вони прийдуть скоріше до українського майстра, аніж іноземного. Будуть шукати його серед рекомендацій знайомих, в тематичних групах, соцмережах та по оголошеннях.
Також популярні послуги з фото і відео, випікання домашніх тістечок, ліпка вареників саме від українців – у галузях, де український рівень сервісу залишає далеко позаду себе європейський підхід.
Дивлячись на статистику, яка кількість українців поїхала за кордон на початку війни, і скільки повертаються, можу сказати, що Україна навіть у складний час підлаштовується під пропозиції и попит робочих місць.
Навіть попри війну, на Батьківщині можна знайти роботу. Відбудовуються зруйновані будинки, дороги, мости, лікарні, школи. А в будівництві завжди потрібні робочі руки та фахівці.
Так само повертаються додому в Україну викладачі та вчителі, бо новий навчальний рік не за горами. Нікуди не зникли сфери обслуговування і харчування. Розвиваються логістичні компанії, малий і середній бізнес. Спеціалісти HR, юристи та нотаріуси. Бо як не крути, а своя країна, норми й правила, уподобання та послуги, свій менталітет – набагато рідніші за іноземні.
Головне – бажання працювати та націленість на результат!
Більше цікавих історій – на Instagram-сторінці Наталії Будянської.
Раніше Наталія під час поїздки до Словаччини записала розмову з українськими пенсіонерами, які вирішили пристосовуватися до нових реалій, не зупиняти свій саморозвиток і вступили до місцевого університету.
Також блогер розповідала РБК-Україна, як переїхала до Словаччини та чому врешті повернулася додому в Україну.
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.