В Україні триває проект-дослідження автентичних скарбів народної архітектури в різних регіонах. Результатом стали 5 великих документальних серій під назвою "СТРІХА".
Про особливості автентичної архітектури на півночі та в центрі України зняли 2 та 3 серії проекту, розповіли TRAVEL РБК-Україна автори проекту Ukraїner.
На початку листопада команда Craft Story спільно з Ukraïner вирушила в експедицію Україною, намагаючись віднайти та зафіксувати традиції, техніки та унікальні історії будівництва народної архітектури. Кожен з документальних фільмів піднімає питання необхідності зберегти та реставрувати унікальні архітектурні пам’ятки.
Тема дослідження української ідентичності почала набирати обертів з 2014 року і зараз стає ще більш актуальною. Українці намагаються знайти себе в традиціях, мистецтві, музиці – архітектура також заслуговує на важливе місце у цьому пошуку. Проект "СТРІХА" – це можливість ще більше дізнатись про себе і власну культуру.
У першій серії розповідалося про гуцульські гражди, дерев’яні церкви та відреставровані старовинні хати під житньою стріхою і з глиняною долівкою. Про 2-3 серії ми розповідаємо далі.
Хоча сьогодні неможливо поїхати з експедицією на тимчасово окуповані території, про унікальну архітектуру цих регіонів також обов'язково розкажуть у проекті. Після повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року постали ще й питання повоєнної відбудови, житла для вимушених переселенців, а також тенденція переїзду з міста в село, що набула особливої популярності – ці теми також розкриті в епізодах.
Відео: Серія "Стріха. Північ" (youtube.com/Ukraїner)
У другій серії “Північ” циклу документальних історій йдеться про автентичне дерев'яне мереживо Чернігова, унікальну козацьку барокову церкву селища Седнів, яка пережила дві світові війни й новітню російську окупацію, та поліські хатки-мазанки, стріхи зі збіжжя, які рятували родини у часи Голодомору.
Героями цього епізоду стали художниця та шкільна викладачка Інна Величко, яка започаткувала в селі Городське біля Коростишева культурно-мистецький центр "Поліська хата". 15 років тому вона разом із друзями-художниками шукала в селі хатину, в яку можна було би приїжджати на мистецькі пленери. Об’їздили декілька сіл. Коли знайшли недорогу, власник вирішив її подарувати митцям заради збереження автентики.
Хаті вже 120 років. Її збудував предок останнього власника Іван Романюк, який служив у царському флоті. Повернувшись додому, він звів собі типову для Полісся хату. Під одним дахом там є все, що потрібно для життя і господарювання: житлова кімната, сіни, комора і хлів. Таку дерев’яну хату за потреби можна було розібрати, покласти на вози та перевезти в інший регіон.
Чернігівець Станіслав Іващенко у 2018 році створив проект "Дерев’яне мереживо Чернігова". Разом із волонтерами він займався популяризацією та відновленням особливої архітектурної спадщини міста. Спершу волонтери сфотографували близько 290 будинків, створили сайт із короткою історичною довідкою про кожен і склали туристичні маршрути містом. Зараз до ініціативи долучаються все більше волонтерів, які не тільки популяризують особливу спадщину міста, а й відновлюють втрачені дерев’яні оздоби садиб Чернігова у співпраці з їхніми власниками. На початок 2023 року відновили мереживо 8 будинків міста.
"Символи цих різьблених деталей народжувалися століттями, а найбільше їх почали використовувати під час побудови кожної невеличкої хатинки за козацьких часів. Люди намагались не просто збудувати хату, а прикрасити її сакральними символами, оберегами. У кожному елементі цього різьблення є своє трактування, пов’язане з життям людини", – розповів Андрій Курданов, науковий співробітник Чернігівського обласного історичного музею імені Василя Тарновського.
На півночі України також збереглася й особлива сакральна архітектура. Її будівництво розвивалося за сприяння козацької еліти. На землях Гетьманщини у XVII–XVIII століттях був поширений мистецький і архітектурний напрям українського (або козацького) бароко, який поєднував ознаки світового стилю з національними елементами.
Одним з кращих зразків козацького бароко вважають дерев’яну церкву Святого Георгія у Седневі. Теперішній храм збудували у XVIII столітті, однак історичні джерела вказують на існування Георгіївської (Юріївської) церкви в містечку, яке ще в домонгольський період називалося Сновськом.
Науковий співробітник Чернігівського історичного музею Андрій Курданов пояснює:
"Відновлюючи пам’ятки, ми зберігаємо не лише архітектуру, а й свою автентичність. Адже будь-який іноземець, який приїде в Україну, не питатиме, чому в нас не так, як у них. Він захоче побачити місцеву культуру”.
У третій серії "Центр" йдеться про зразки унікальної народної архітектури Наддніпрянщини та Полтавщини – регіонів, багатих на глину та чорнозем, яким довелося пережити багато випробувань через століття окупацій та утисків. Водночас в умовах багаторічного поневолення ці регіони зуміли стати осередками національного відродження та розквіту української архітектурної традиції.
Відео: Серія "Стріха. Центр" (youtube.com/Ukraїner)
Український модерн початку ХХ століття на Полтавщині, споруди народних шкіл у Лохвиці, заповідник "Трипільська культура" у селі Легедзине та дерев'яні млини Черкащини як основні просторові домінанти українського села – такі об’єкти дослідження обрала команда Craft Story спільно з Ukraïner.
Одним з героїв проекту став дослідник архітектури і краєзнавець Артур Ароян, який розповідає про будівлю Полтавського земства за проектом Василя Кричевського, з якої розпочався відлік українського модерну. Краєзнавець зазначає, що Василь Кричевський здебільшого орієнтувався на архітектуру Віденського сецесіону. Він використав досвід спорудження суцільних керамічних фасадів із рослинними мотивами, які в променях сонця відбивалися різноманітними кольорами. Крім того, архітектор запозичив та інтерпретував багато народних мотивів для свого доробку.
Український модернізм – це синтез національної ідентичності, демократичності, народної творчості та новітніх тенденцій в архітектурі. Тому в українських модерних спорудах можна спостерігати шестикутні вікна, шпилі, дешеві матеріали та простоту в будівництві.
Нагадаємо, ми писали, що в Україні показали архітектурні скарби заходу країни: дерев'яні церкви та гражди.
Увага! Під час війни активізувалися інтернет-шахраї, які видають себе за сайт РБК-Україна. Вони використовують наш дизайн, персональні дані редакції та схожу адресу сайту. Єдиний домен РБК-Україна – www.rbc.ua. Про фейкові сторінки з нашою назвою повідомляйте на пошту: sb@rbc.ua.