Від риболовлі до екскурсій по печерах: чим зайнятися у Мезинському нацпарку в квітні-травні.
Весняний розлив Десни на Чернігівщині традиційно збирав багато туристів. Насолодитися природою, все навколо починає квітнути та оживати, їхали багато мандрівників. Так було до вторгнення Росії.
У мирні часи за туристів, які їдуть саме за цими краєвидами, конкурували дві найпопулярніші локації – Деснянський біосферний резерват на північ від Новгорода-Сіверського та Мезинський національний природний парк – південніше, де Десна повертає на захід. Минулої весни нацпарк практично не відвідували туристи. Сьогодні співробітники парку сподіваються, що цього року до них нарешті приїдуть охочі побачити мальовничі краєвиди.
Про те, чому варто побувати у цих місцях навесні та що варто встигнути побачити до початку травня, TRAVEL РБК-Україна розповіла Лариса Подоляко – провідний фахівець з екологічної освіти Мезинського НПП.
Цього року у селах, які входять до Мезинського національного природного парку, крім весняної повені було ще зимове водопілля. Щоправда, спостерігали за цим явищем тільки місцеві: знову-таки без туристів. Пані Лариса каже, що подібних масштабів цього явища саме взимку за останні роки не пам'ятає.
Метеорологи відмічали такий сильний зимовий паводок вперше за 29 років спостережень. Він утворився за рахунок накопичення вологи, бо осінь видалася дощовою. Та й зима була м'якою, з невеликими перепадами температури, з дощем та мокрим снігом. Тривалий період не було дуже низьких температур. Це в сукупності й призвело до зимового паводка.
Втім, крім краси, паводок приніс неприємності – місцеві жителі були змушені виносити воду зі своїх погребів: вона там з'явилася у досить нетиповий період. 8-10 лютого вода в Десні почала спадати, але із середини березня знову прибуває, і так триває по сьогоднішній день.
Відео: Розлив Десни у 2021 році (youtube.com/Игорь Стародубец)
За останні дві доби, наприклад, додалося ще 26 сантиметрів. Кілька днів заплави вже були перевищені на понад 130 сантиметрів. Місцями Десна вийшла вже на деякі ґрунтові дороги. Лариса Подоляко запевняє, що до кінця квітня-початку травня ще можна буде милуватися цьогорічним чудовим водопіллям.
Мезинський національний парк цікавий у будь-яку пору року. Кожен сезон відкриває його з нового ракурсу. Навесні, окрім повені, можна подивитись раноцвітні рослини, які недавно почали квітувати: рясти, анемони, зірочки жовті.
Пік води очікується близько 20 квітня. Але чудові краєвиди відкриваються вже сьогодні, і вже є на що подивитися.
"Десна розлилася так, що коли ми оглядаємо краєвиди з оглядових майданчиків на пагорбах Мезинського парку, то таке відчуття, що всюди безкрайнє море, в якому де-не-де видніються деревця верболозу. А так – суцільна вода. Це краще раз побачити, ніж сто разів про це послухати – виглядає все дуже мальовничо", – розповідає Лариса Подоляко.
Фото: Весняні квіти у Мезинському нацпарку набираються сонця (надані РБК-Україна)
Цвітіння раноцвітних рослин триватиме до кінця квітня-початку травня, допоки дерева не "вдягнуть" листочки.
"Це така особливість пристосування раноцвітних рослин – вони мають встигнути відквітувати, доки немає листя на деревах. Зазвичай вони зростають у лісах, і коли на деревах розпускаються листочки, їм вже стає темно, немає достатньо світла. Тому їхня задача – відквітувати, максимально отримавши сонячні ванни, раніше. І накопичити поживні речовини, щоб перезимувати, а вже на наступну весну знову радувати нас своїм чудовим квітуванням, рясними різнокольоровими килимами", – описує вона місцеву красу.
Власним авто добратися до парку – найкращий варіант, щоб не бути прив'язаним до міського сполучення. Також є сполучення з Черніговом: щодня ходять автобуси Київ-Деснянське, Чернігів-Радичів.
На наше прохання Лариса Подоляко дізналася актуальну інформацію про рейси автобусів до парку з Чернігова.
Відправлення цих автобусів – з автовокзалу Чернігів-1. Квиток коштує близько 250 гривень.
Фото: Вода в Десні продовжує прибувати (надане РБК-Україна)
"У Радичеві є будиночок мандрівника, де можна зупинитися переночувати. Ще один – у Городищі. Тому розміститися є де. Якщо ви їдете громадським транспортом, доведеться заночувати, адже такого сполучення, щоб одним днем приїхати та повернутися до міста, немає. Вартість проживання у будиночку в опалювальний період – всього 170 гривень з людини, в неопалювальний – ще дешевше, 130 гривень за ніч з особи. Єдиний нюанс – харчування самостійне. Магазини є, але якщо потрібні делікатеси, то краще все взяти з собою", – розповідає співробітниця парку.
У місцевих завжди можна придбати молочні продукти, мед. Можна взяти вудку і сходити порибалити, а на вечір зварити смачну юшку. Зараз у річках – період нересту, але є місця, де навіть зараз дозволено ловити, дотримуючись правил ловлі риби у цей період.
Крім природних об'єктів, на території парку діє два музеї. Мезинський археологічний науково-дослідний музей імені Василя Куриленка, який знаходиться поряд із розкопом всесвітньо відомої мезинської палеолітичної стоянки. Вона відома в Україні й навіть за її межами.
На місці стоянки є фотозона, є дерев'яна скульптура мамонта, закладений шурф, який дає уявлення відвідувачам про те, як проходять археологічні дослідження.
Фото: Вікові дуби на території парку (надане РБК-Україна)
"Наш музей цікавий ще й тим, що є одним з найбільших в Україні. До того ж він створений однією людиною – місцевим археологом, краєзнавцем, художником Василем Куриленком. Частина експонатів розміщується в селі Деснянське. Можна подивитися кімната-музей Куриленка, яка колись була його робочим кабінетом. В селі Городище, де будиночок мандрівника, діє природоохоронне відділення. Є кімната етнографії, де зібрані ужиткові речі кінця 19-початку 20 століття, різний інвентар і одяг того періоду", – перераховує музейні об'єкти гід.
Територія парку – 31 тисяча гектарів, у ньому знаходяться 17 населених пунктів. У кожному селі – своя цікавинка, запевняє пані Лариса.
Фото: Одна із місцевих церков (надане РБК-Україна)
"В Радичеві, приміром, це церква 1823 року. Вона була зруйнована в часи Другої Світової війни, але сьогодні її відновлюють. Цікаві також багатовікові дерева, які збереглися на території парку. Зокрема, дуби. Найбільше їх зосереджено на околицях і в самому заказника "Рихлівська дача". Там і 800-річний, і 500-річний дуб. Є й дуб, який у своєму стовбурі може вмістити до десяти людей. Дітей може вмістити ще більше. З ним пов'язані різні легенди та оповідки, які ми розповідаємо своїм відвідувачам на екскурсіях", – розповідає вона.
В Рихлах є величний Свято-Миколаївський монастир. Він в період свого розквіту мав п'ять кам'яних храмів. У 20-х роках минулого століття його закрили, і кам'яні церкви розібрали. Збереглися до нашого часу лише келії. Але монастир із 2004 року відновлюють. Зокрема, відкрилася спершу дерев'яна церква.
Цікаві об'єкти – монастирські печери, які збереглися із 17 століття, викопані монахами. Вони придатні для проходження, але, на відміну від Антонієвих печер у Чернігові або печер Лаври в Києві, вони не мають ні укріплень, ні освітлення.
Фото: Пік розливу очікують у 20-х числах квітня (надане РБК-Україна)
"Якщо хочеться трохи адреналіну, можна сходити. Як показує практика попередніх років, серед туристів завжди знаходяться охочі відвідати печерний комплекс. І в мене поки немає жодного екскурсанта, який би вийшов звідти незадоволений", – запевняє співрозмовниця.
На території парку знаходяться палац Рум'янцева-Задунайського у селі Вишеньки. Палац та церква поруч з ним були збудовані у 1787 році. Будувалися вони до приїзду імператриці Катерини генералом-губернатором Петром Румянцевим-Задунайським. Свого часу йшли розмови про відновлення палацу. Але, на жаль, далі обговорень це не пішло. Зараз територію навколо палацу можна відвідувати у супроводі співробітників парку.
Фото: Палац Рум'янцева-Задунайського у селі Вишеньки (надане РБК-Україна)
"Всередину ми не ходимо, бо там протікає дах. Збереглася лицарська зала з автентичною ліпниною часів заснування палацу. Але, на жаль, сама споруда перебуває у дуже поганому стані. Там потік дах, і дуже шкода, що це скоро призведе до набагато серйозніших руйнувань. Ентузіастів, які б взялися гроші на перекриття даху, немає. У церкві, яка знаходиться поруч і яка будувалася в один час із палацом, дах вдалося перекрити – священник знайшов на це кошти. Грошей навіть вистачило частини коштів на ремонт фасаду", – розповідає Лариса Подоляко.
Автори фото, які були використані у тексті: Подоляко Л.П., Науменко Л.М., Наливайко А.Є., Усок М.М.
Раніше ми писали, яка унікальна архітектура збереглася на півночі та в центрі України.
Також цієї весни люди прагнуть відпочивати на природі. Попит на квіткові тури повернувся до рівня 2021 року. Пропонуємо почитати про найяскравіші квіткові локації для весняної мандрівки.
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.