Грузія з першого дня допомагала українцям та прийняла 25 тисяч українських біженців, багато з яких були депортовані зі східних регіонів України до Росії.
Багато хто з них зараз стикається з проблемами через те, що втекли від війни без документів, з мінімумом необхідних речей, повідомляє TRAVEL РБК-Україна з посиланням на ips-journal.eu.
Біженці нерідко прибували без паспортів або з простроченим терміном дії. І хоча на грузинському кордоні проблем із документами не виникало, вже до Європи, де пропонується найкраща підтримка та система інтеграції, таким людям важко виїхати.
Зазначається, що отримати новий паспорт у Грузії складно. Документи, що підтверджують громадянство, можна отримати у місцевих міграційних службах, що знаходяться на окупованих територіях.
Тому біженці без документів залишаються у Грузії, де їм допомагали з перших днів війни.
До словаі, з 14 листопада почала діяти постанова українського уряду про видачу посвідчення для повернення додому для українців, які були насильно депортовані до РФ. Для цього до ГМС України можуть звернутись члени сім'ї депортованої людини.
Протягом трьох місяців українці отримували від уряду Грузії 45 ларі (16 доларів) на особу на місяць та одноразову виплату 300 ларі (приблизно 108 доларів) на сім'ю.
Ці виплати стали альтернативою житлу – програма розселення біженців у гуртожитках та готелях у Тбілісі тривала три місяці. Таку допомогу отримали понад 5000 осіб.
За словами самих біженців, коли вони звертаються за допомогою, їм помилково кажуть, що це одноразова виплата. Декому відповідають, що пільги призначені для тих, хто має офіційний статус біженця, або тим, хто раніше брав участь у програмі переселення. У результаті багато хто залишається без фінансової допомоги.
Наприкінці жовтня група українських біженців написала прем’єр-міністру Грузії. У листі вони просили розглянути питання щодо пільг, які не могли отримати навіть ті, хто раніше брав участь у програмі переселення.
У Грузії вся допомога біженцям надходить від волонтерських організацій, створених у Тбілісі на початку повномасштабної війни. Одна з таких – фонд "Моцхалеба", який керує притулком для біженців.
Останнім часом попит на житло зростає. У шелтері на 12 місць наразі проживають 20 біженців. Їхнє розміщення з харчуванням розраховане на півтора місяці. Після цього люди мають шукати житло самостійно.
Але головна проблема в тому, що через масовий приплив росіян ціни на житло в Тбілісі виросли настільки, що знайти житло стало важко навіть місцевим людям.
Крім того, біженці насилу знаходять роботу. Жінкам іноді вдається влаштуватися прибиральницями чи нянями за 20 ларі (7 доларів) на день. Але в притулку також живуть люди похилого віку, які не в змозі працювати і платити за оренду.
Уряд Грузії нещодавно оголосив, що продовжить програму соціальної та економічної допомоги ще на 6 місяців. Але проблеми біженців після цього терміну не вирішаться - особисті заощадження людей вже закінчуються, їм не вистачає грошей, щоб платити за квартиру, вони не в змозі заплатити за їжу або ліки, яких вони потребують, зазначається у статті.
Українські біженці, які прибувають із східних та південних регіонів країни, вже пережили жахи російської окупації. Вони хочуть мати можливість віддати своїх дітей до шкіл, де створено українські класи. Але місць усім не вистачить, а в російські школи біженці не готові віддавати дітей.
Їхнє найбільше бажання – повернутися додому, пише автор. Українці продовжують своє життя в чужій країні із планами, які завжди починаються зі слів: "Коли закінчиться війна…".
Нагадаємо, ми писали, що розчарувало українських біженців у Норвегії.