Закон про державну службу - документ, що регулює діяльність української держави в питаннях створення соціальних, економічних, правових відносинах.
Закон вперше був прийнятий в 1993 році. Його підписав перший Президент Кравчук.
Документ складався з 8-ми розділів і 38-ми статей. У ньому були розглянуті, крім загальних положень, такі аспекти:
- Державна політика у сфері державної служби,
- Правовий статус державних службовців,
- Проходження державної служби в державних органах та їх апараті,
- Службова кар'єра,
- Припинення державної служби,
- Матеріально та соціально-побутове забезпечення державних службовців,
- Відповідальність за порушення законодавства про державну службу.
Підписаний 16 грудня 1993 року, Закон діяв 12 років, періодично видозмінюючись поправками.
В грудні 2015 року Верховна Рада України прийняла новий Закон. Причини цього крояться у невідповідності старого Закону про держслужбу вимогам сучасності та Європейського Союзу (нагадаємо, в країнах ЄС діє поділ адміністративної та політичної сфер).
Нововведення, прийняті парламентаріями, виражаються в таких аспектах:
- Державний службовець не може займатися політикою;
- До державних службовців зараховуються тільки співробітники Міністерств та органів місцевого самоврядування, при цьому їх помічники, радники, консультанти переходять у розряд патронатів,
- Змінилися вимоги до прийому на роботу: особливо значущим є конкурс на посаду,
- Всі державні службовці будуть розбиті на три категорії (А, Б, В), кожна з яких ділиться на три ранги;
- По досягненню віку 65-ти років державний службовець виводиться на пенсію;
- Пенсії при цьому не потрапляють в категорію спеціальних.