Юрій Луценко - український політичний діяч, народний депутат України 4-го, 6-го і 8-го скликання, двічі Міністр внутрішніх справ України в 2005-2006 рр. і 2007-2010 рр., з травня 2016 року генеральний прокурор України.
Останні новини про Юрія Луценка, гучні заяви, виступи і прес-конференції українського політичного діяча, його біографія, фото, особисте життя - завжди актуально і достовірно на РБК-Україна.
Біографія: ранні роки, освіта
Юрій Віталійович Луценко народився 14 грудня 1964 року в місті Рівне. Національність - українець. Навчався в рівненській міській гімназії № 7, яку закінчив з відзнакою. Після школи вступив до Львівського політехнічного інституту на факультет електронної техніки. Під час навчання у вищому навчальному закладі проходив службу в Радянській армії в період з 1984 по 1986 рік.
Кар'єра
Свою професійну діяльність Юрій Луценко почав відразу після закінчення університету. За розподілом він потрапив на Рівненський завод ім. 60-річчя Жовтня, де працював на посаді інженера-технолога.
У 1991 році майбутній політик отримав керівну посаду у великому рівненському конструкторному заводі "Газотрон".
Політична діяльність
У політику Луценко прийшов в 1994 році як заступник голови Рівненського обласної ради по роботі виконавчих органів з питань економічної реформи, промисловості, транспорту і зв'язку.
До виходу у велику політику займав різні адміністративні посади, був головою Комітету економіки в облдержадміністрації рідного міста, секретарем ради Соціалістичної партії України, начальником управління регіональної науково-технічної політики і навіть заступником міністра України у справах науки і технологій.
Вперше балотувався в нардепи в 1998 році, не пройшов у Верховну раду України, але вперто продовжив просуватися кар'єрними сходами державного службовця. У 1998-1999 роках був помічником Прем'єр-міністра України Валерія Пустовойтенка, потім протягом 4 років помічником депутат Олександра Мороза.
Юрій Луценко був одним з активних учасників протестної акції "Україна без Кучми", багато разів виступав зі сцени Майдану і аж до відходу Леоніда Кучми з поста Президента держави не поступався своїм позиціям.
Перший раз став народним депутатом у 2002 році. На парламентських виборах у Верховну раду 4-го скликання балотувався від політичної партії СПУ. У ВРУ був членом Комітету з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв'язку.
Брав активну участь у Помаранчевій революції на боці кандидата в Президенти України Віктора Ющенка. Після його приходу до влади Юрій Луценко отримує посаду високого рангу, він стає Міністром внутрішніх справ України.
Разом з отриманням нового державного поста складає свої депутатські повноваження і виходить зі складу партії СПУ в знак протесту проти створення коаліції партії з комуністами і Партією регіонів.
Після зміни уряду, а також появи в ЗМІ ряду публікацій про корупцію керівників МВС, Юрій Луценко йде у відставку. Незважаючи на це політичний діяч не йде з великої політики і стає радником Президента України Віктора Ющенка.
На наступних парламентських виборах, які відбулися в 2007 році, Луценко балотується в народні депутати від політичної партії "Наша Україна - Народна самооборона", де фігурує під першим номером.
У цьому ж році, в уряді на чолі з Юлією Тимошенко, Юрій Луценко знову стає Міністром МВС і склада' свої депутатські повноваження. Був головою Міністерства до 2010 року і пішов з поста за рішенням Верховної ради.
Кримінальне переслідування
З 2010 року починається політичне переслідування політика. В кінці грудня 2010-го співробітники "Альфи" (спецпідрозділу СБУ) затримали Юрія Луценка. після чого він був доставлений у слідчий ізолятор СБУ міста Києва. Суд над політиком тривав близько 2 років, а в 2012 його засудили до 4 років позбавлення волі з компенсацією всього майна і позбавили 1-го рангу державного службовця за перевищення службових повноважень, недоцільне використання державних фінансів.
На звинувачення і міру покарання Юрія Луценка відразу відреагував президент Європарламенту Мартін Шульц, який строго засудив арешт політика. Пізніше Європейський суд з прав людини визнав незаконним затримання Луценка, а також визначив його як політично мотивоване.
Після кілька років судової тяганини 7 квітня 2013 року Указом Президента України Юрій Луценко був звільнений від подальшого відбування покарання.
Участь в Євромайдані
Політик був активним учасником Революції гідності, входив до числа тих політичних персон, які називали себе опозицією, багато разів виступав на сцені Майдану. В ніч з 10 по 11 січня 2014 року під час чергового зіткнення протестуючих з співробітниками "Беркута" отримав поранення.
Юрій Луценко: керівник "БПП" і Генеральний прокурор України
26 жовтня 2014 року брав участь в парламентських виборах за списками партії "Блок Петра Порошенка". 27 листопада Луценко був обраний керівником фракції "БПП" у Верховній Раді, також він очолив парламентське об'єднання "За європейську Україну".
У травні 2016 року Верховна Рада прийняла зміни до закону "Про прокуратуру", згідно з якими генеральним прокурором може бути призначена особа без юридичної освіти, але з досвідом роботи в галузі права або правоохоронних органах.
В цей же день Парламент проголосував про призначення Юрія Луценка на посаду Генпрокурора України, Президент підписав указ і 13 травня 2016 представив Луценка як керівника Генеральної прокуратури.
З моменту призначення на посаду гепрокурора Луценко зробив кілька гучних заяв. Він заявив, що закон про люстрацію є одним з найважливіших інструментів для зміни чиновництва, і тому необхідно люструвати понад 400 працівників прокуратури. Саме Луценко ініціював початок кримінального переслідування Олександра Онищенка, вимагав другого арешту Олександра Єфремова, в зв'язку з підозрами в посяганні на суверенітет України.
Результатами роботи ГПУ та новинами відомства Луценко активно ділиться на своїй сторінці в соцмережі Facebook. Зокрема, генпрокурор інформував про новини у справі біглого президента Януковича. У січні 2017 року Юрій Луценко опублікував важливий доказ у державній зраді В.Ф.Януковича: його лист В.В. Путіну, в якому колишній український президент закликає ввести російські війська на територію України.
Особисте життя
Батько Юрія Луценка - Віталій Іванович, був свого часу першим секретарем КПРС Рівненського обкому, а пізніше народним депутатом України. Мати політика - Віра Михайлівна, була ветеринарним лікарем.
Дружина Ігоря Луценка - Ірина Степанівна, також займаєтьсяполітичною діяльністю. Була народним депутатом від ВО "Батьківщина". З січня 2015-го стала нардепом від партії "БПП" у Верховній Раді VIII скликання.
Родина Луценка виховує двох синів - Олександра і Віталія.
