Зовсім не те, що всі думали. Що насправді означає сигнал лиха "SOS"

Як розшифровується сигнал "SOS"

У разі аварії чи якоїсь катастрофічної ситуації на кораблі, екіпажу потрібно було швидко передати сигнал про біду. Він мав бути простим, аби його було легко набрати, щоб не витрачати зайвого час. Зрештою, для цього вибрали сигнал "SOS". Це чудовий приклад бекроніма. Тобто первісно ця абревіатура не мала жодного розшифрування, а люди самі придумали їй значення.

До запровадження універсального сигналу лиха різні країни та телекомунікаційні організації використовували різні сигнали, але часто це призводило до плутанини.

У 1904 році телекомунікаційна компанія Marconi спробувала запровадити код лиха "CQD", що означало "Шукаю вас. Лихо!" або "Всі станції. Лихо!" Тим часом США використовували "NC", що означало "клич про допомогу без зволікань", а європейські кораблі використовували безліч різних кодів.

Щоб гарантувати, що приречені кораблі не "загубляться в перекладі", Міжнародна радіотелеграфна конвенція 1906 року запропонувала - "кораблі, що зазнають лиха, повинні використовувати такий сигнал: три крапки/три тире/три крапки, що повторюється через короткі проміжки часу". Інструкція набула чинності в 1908 році, хоча морякам усього світу знадобився деякий час, щоб почати її застосовувати.

Коли вперше використали сигнал "SOS"

Перше задокументоване використання сигналу "SOS" у США було в 1909 році, коли Теодор Хаубнер подав сигнал про лихо пароплава SS Arapahoe біля мису Хаттерас у Північній Кароліні. Проте Хаубнер все одно надіслав старий "CQD" на випадок, якщо відносно новий сигнал не буде розпізнано.

Коли 15 квітня 1912 року "Титанік" зіткнувся з сумнозвісним айсбергом, старший оператор радіозв’язку Джек Філліпс спочатку подав сигнал лиха "CQD". Його молодший, Гарольд Брайд, жартома запропонував їм також спробувати новий сигнал "SOS".

"SOS" все ще широко визнаний стандартний сигнал лиха в ХХ столітті, хоча азбука Морзе давно не використовується як засіб морського зв'язку.