"Змушували на камеру сказати, що "Азов" підірвав драмтеатр": історія полону маріупольчанки

Як жінка потрапила у російський полон

В 2016 році Інна була командиром взводу забезпечення кухарів у військовій частині в Маріуполі. В 2019 році звільнилась, але залишилась жити у місті. Саме там її застала повномасштабна війна.

"26 лютого в селище (околиці міста, де в Інни був дачний будинок, - ред.) зайшла російська техніка, "добрі" люди підказали, кого і де шукати", - розповідає жінка.

На той момент уже неможливо було виїхати з міста. Росіяни вже обстрілювали Маріуполь з РСЗВ, танків і атакували авіацією.

5 березня окупанти почали заходити у кожний двір, аби виявити "неблагонадійних" людей. Спершу російські військові лише перевірили речі Інни в будинку, а коли нічого підозрілого не знайшли, то вже збирались покинути її двір. Але сусід жінки розповів їм, що вона колишня військова.

Що пережила Інна у полоні окупантів

8 березня її разом з іншими полоненими відвезли в Донецьк. Їх били, намагаючись отримати бодай якусь інформацію.

"Мене "привітали" з 8 березня - вдарили по голові кілька разів. Звинувачували в тому, що я фашистка, нацистка і нібито 8 років вбивала їхніх дітей", - згадує полон Інна.

Інну тримали в камері розміром не більше ніж 3 на 4 метри. Разом із нею було ще 5-6 жінок. З меблів - тільки залізні ліжка. У туалет виводили тричі на день, суворо за розкладом, ніяких прогулянок.

Щодня полоненим розповідали про "захоплення" то одного, то іншого українського міста, щоб чинити психологічний тиск і змусити емоційно зламатись.

"Мені на камеру треба було сказати, що "Азов" облаштував в підвалі драмтеатру штаб, замінував, а потім …. загнавши до приміщення театру мирних, підірвав … під час відходу. Тоді у мене сталася справжня істерика. Я тоді вперше почула про страшну трагедію, але ми ж розуміли, хто насправді все це зробив", - говорить Інна.

За її словами, іншу полонену ледь не забили до смерті. Дві-три доби жінку били - росіяни від неї вимагали, щоб вона розповіла, де її чоловік - військовий, що був на "Азовсталі". Окупанти травмували жінці хребет, але так і не отримавши відповіді, повернули її у камеру.

31 березня Інні та ще кільком жінкам сказали забрати речі та вийти. Їх посадили у вантажівку, зав'язали очі, закували в кайданки й повезли невідомо куди. Тоді доправили літаком до Криму, а потім знову перевозили вантажівкою.

"Вони почали зачитувати наші прізвища. Той, кого назвали, їхав далі…", - згадує Інна.

У Запоріжжі її обміняли на російських полонених.

Зараз Інна є учасницею ГО "Полігон 56", вона проводить акції та мітинги на підтримку тих, хто досі залишається в полоні. Інна каже, що попри шалену втому, часу на відпочинок нема. Адже в полоні продовжують залишатись інші українські полонені.