"Ми тобі монтажну піну заллємо туди-то й туди". Блогерка імітувала своє викрадення, щоб урятуватись від окупантів

Катували струмом, наркотиками, водою

Олена з перших днів повномасштабного вторгнення ходила на всі мітинги у Херсоні, вела стрими Російські солдати їх закидали світлошумовими гранатами, жорстоко розганяли, стріляли у повітря, щоб залякати. А потім почалися арешти та допити ФСБ.

23 серпня 2022 року до Наумової прийшли три типи в масках і відвезли в катівні. Слідом туди привезли ще одну пару - молодого білоруського патріота Валерія та українку Ольгу. Їх жорстоко катували та застосовували найнеймовірніші способи знущань.

"Молодих ув'язнених сильно били й, що найнестерпніше, катували за допомогою електричного струму. До мене фізичної сили не застосовували (хіба що один раз врізали по обличчю). Але морально жахливо знущалися. Навіть застосували тортури наркотиками. На допитах мені зв'язували руки та ноги, поливали їх водою, кріпили електричні таври та погрожували, що зараз включать струм.

Зрештою, не робили цього, але все одно таке дуже важко пережити: перебуваєш у постійній психологічній напрузі, весь час очікуєш, що зроблять тобі дуже і дуже боляче. Навіть коли я перебувала в камері, знущання тривали. Тут слід сказати, що коли хтось із тюремників стукав у двері камери, ув'язнений змушений був одразу ж натягнути собі на голову пластиковий пакет", - розповіла Олена.

Вона пояснила, що пакети потрібно було натягувати, оскільки росіяни не хотіли, щоб ув'язнені бачили їхні обличчя. І цю форму вони застосовували дуже часто - стукали у двері через дуже короткі проміжки часу. Одне із найвитонченіших знущань, які застосовували до Олени - катування наркотиками.

"Ввечері підсипали в пляшку з водою. А я цього не знала, випила. Галюцинації були жахливі: немов з якоїсь ущелини виникає скелет дикобраза, з тріщини виповзає гігантська гусениця, мені здавалося, що стіна ставала рожевою від тисяч черв'яків, які нею повзали. До цього я жодного разу не пробувала наркотики, але неважко було зрозуміти, що їх мені підсипали у воду. Вранці кати єхидно запитали: "Як ви себе почуваєте?", - розповіла українка.

Олена з Ольгою та Валерієм (фото з архіву Наумової)

Жахливі допити

Але найважчим для Наумової стали допити у кабінеті.

"Уявіть, я сиджу з пакетом на голові, нічого не бачу. І не знаю, наступного моменту прилетить мені удар по голові чи не прилетить. Підключать струм чи не підключать. У перші дні дуже важко було дихати в пакеті, бо він був ще новим, без дірочок. У камері я згортала його в кілька разів, притуляла до стіни та клала на нього голову. Стіна там шорстка, тому в плівці з'явилися крихітні отвори. Після цього дихати з пакетом на голові стало легше", - описала вона.

Ольга пояснила, що ФСБ-шникам був потрібний її телефон із контактами людей. Вона встигла його сховати перед арештом і на очах був лише "чистий телефон", у якому майже нічого не було. Однак і прихований телефон її погрозами змусили віддати.

"Так, змусили - за допомогою брудних погроз: "Ми тебе бомжам віддамо!" "Ми тобі монтажну піну заллємо туди й туди". "Ми тобі руки та ноги поламаємо". Й усе в такому дусі. Я злякалася і сказала, де телефон... Вони поїхали, привезли... А ще змусили (не тільки мене, а практично всіх "політичних") зробити на камеру заяву про те, що каюсь у тому, що говорила у своїх патріотичних стрімах. Потім мої ролики та ролики інших активістів крутили на пропагандистських каналах. Це окупантам потрібно було, щоб залякати херсонців, насамперед місцевих блогерів", - розповіла Наумова.

У камерах не було нар чи ліжка, тільки стільці. У Ольги було два - старі та брудні. А інший ув'язнений зміг їй протиснути крізь стіну шматочок туристичного килимка. Вона поклала стільці спинками на підлогу, розгортала їх один до одного, у проміжок застилала пластиковий пакет, а потім лягала. Щоб зігрітися вночі - накидала на плечі пластиковий пакет.

Олена показала, як спала на стільцях

Над Валерою та Ольгою знущалися сильніше - їх постійно били, а ще Валерія прикували ланцюгом до труби й так тримали дуже довго.

Їли всі однією ложкою та в туалет не водили

Крім того, Олена розповіла, що тюремники змушували всіх ув'язнених їсти однією ложкою, чайною. Тобто всі вони їли по черзі, один раз на день, однією ложкою на всіх. Коли Наумова зрозуміла, що ложка одна - стала їсти руками. Мало того, їсти доводилось у присутності наглядача та з пакетом на голові.

На вулицю їх не виводили й щодня проводили перекличку - стукали у двері, питали прізвище та "коли їла". Як пояснює Олена, цим питанням перевіряли, чи не збожеволів ув'язнений.

До туалету ув'язнених теж не водили. Наумовій лише на 4 добу дали відро, а до того вона змушена була користуватися пластиковими пляшечками та коробочками, які залишилися у смітті від попередніх ув'язнених. У її камері також стояли 5-літрові баклажки із сечею. Відро виносити можливості не давали.

Випустили Олену Наумову 2 вересня - під домашній арешт та сказали, щоб готувалася до від'їзду з Херсона. Її звинуватили в екстремізмі, написали папір про депортацію терміном на рік - на підконтрольну Україні територію. Попередили, що якщо багато говоритиме, то депортують на 10 років.

Імітувала власне викрадення

Проте їх Херсона Наумова не поїхала. Вона змушена була піти з дому, вдавши, що її викрали та сховалася, перейшовши на нелегальне становище. Вона нічого не сказала родичам і навіть синові, який зараз у Польщі. Просто зникла, щоб урятувати своє життя.

Як пояснила Олена, у неї склалося враження, що окупанти хочуть її вбити.

"У мене склалося саме таке враження, судячи з їхніх дій. Спочатку вони переносили дату "депортації". Потім вкотре заявилися до мене і кажуть: Ну все, наприкінці тижня поїдеш. Запитала, на який час замовляти перевізника."Ми тебе самі вивеземо". Що значить - самі? Навіщо їм брати на себе ці турботи? Вони пішли, а мене почало трясти - було зрозуміло, що ці ублюдки націлилися вивезти мене в якесь глухе місце і вбити. Я дуже нервувала, вийшла на вулицю. Незнайомі люди - просто перехожі - зупинилися сказати: "Ми дивилися ваші стріми. Ви молодець".

Ці люди звернули увагу, що я сама не своя. Запитали, що сталося. Я розповіла. "Ми увечері прийдемо, спробуємо допомогти", - запевнили вони. Прийшли. Кажуть: "Залишіть відчиненими двері, щоб склалося враження, що вас заарештувала якась конкуруюча російська спецслужба. Ми сховаємо вас, але за умови, що про це не знатимуть ні вороги, ні свої". Я розуміла, що рідні та друзі будуть шоковані моїм зникненням, але я мала врятувати своє життя", - розповіла блогер.

З того моменту вона жила у квартирі патріотично налаштованої жінки. Господиня була весь день на роботі, а Олена прибирала та готувала їжу. У вільний час читала книги з бібліотеки своєї рятівниці. За 8 тижнів вона жодного разу не вийшла з дому, іноді дозволяла собі курити на балконі. І постійно боялася, що за нею прийдуть, сіпалася від кожного звуку.

Окупанти забрали паспорт і не повернули. А перед тим, як до міста зайшли ЗСУ, вони вивезли всіх ув'язнених у поле і лякали розстрілом. А потім жбурнули їм стопку паспортів і сказали забиратися. Олену впізнали на фото та повернули їй документ.