Загинув Дмитро Коцюбайло - легендарний "Да Вінчі". Яким він назавжди запам'ятався українцям

Що відомо про смерть легендарного воїна

"Сьогодні в бою загинув "Да Вінчі", герой України, доброволець, людина-символ, людина-хоробрість, - Дмитро Коцюбайло. Боєць 67-ї окремої механізованої бригади, комбат. Загинув в бою під Бахмутом, у бою за Україну", - сказав президент.

За попередньою інформацією, під час одного з боїв Дмитру в шию потрапив уламок російського снаряда. Поранення виявилося смертельним.

Яким "Да Вінчі" запам'ятається всім українцям

Дмитро народився 1 листопада 1995 року в Івано-Франківській області.

З юності йому подобалося займатися творчістю, він працював із гранітом, зі шкірою і навіть кував по металі. Проводив розкопки у місцях боїв Другої Світової війни. Багато часу присвячував спорту - легка атлетика, футбол, байдарки.

Дмитро приїхав на столичний Майдан, коли йому було 18 років. Позивний "Да Вінчі" закріпився за воїном, бо до Революції Гідності він навчався у художньому ліцеї.

Коли ж стало "гаряче", хлопець швидко склав іспити, а потім одразу знову вирушив до Києва та приєднався до лав "Правого сектору".

Дмитро Коцюбайло (фото: instagram.com/dmitrokotsiubailo)

З 2014 року захищав Україну на фронті. Він узяв зброю до рук, коли йому ледве виповнилося 18 років. Спочатку він був командиром взводу добровольців, потім - роти добровольців. У 2014 році отримав тяжке поранення у Пісках Донецької області, після одужання повернувся на фронт.

Спочатку 18-річного Дмитра призначили старшим відділення, і він керував діями 10 товаришів по службі, багато з яких були старшими за його віком. 2015-го йому довірили керівництво цілою ротою.

Його називали найталановитішим молодим військовим.

Коцюбайло брав участь у боях за Покровськ, Карлівку, Червоноармійськ, Піски, Савур-Могилу. Ледь залишився живим і не потрапив в оточення біля Степанівки.

У березні 2017 року був призначений командиром 1-ої окремої штормової роти "Вовки Да Вінчі" ДУК ПС, яку пізніше переформатували на батальйон.

2022 року отримав звання молодшого лейтенанта. З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну воював у складі 1 ОШБ ЗСУ.

Да Вінчі захищав Україну з 2014 року (фото: Facebook/Дмитро Коцюбайло)

Нагороди Да Вінчі

2017 року Дмитро отримав орден "Народний герой України".

У 2021-му Коцюбайла було нагороджено орденом "Золота Зірка" - за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.

Да Вінчі також став першим українським добровольцем, якому було надано звання "Герой України" за життя.

"Це нагорода кожного, хто у 2014 році взяв до рук зброю і кому весь цей час доводилося називати себе волонтерами та будь-ким", - так сказав Да Вінчі після отримання своєї нагороди.

Минулого року він увійшов до рейтингу "30 до 30: особи майбутнього" від Forbes.

Да Вінчі захищав Україну з 2014 року (фото: Facebook/Дмитро Коцюбайло)

Яскраві цитати Дмитра

Да Вінчі вважав, що про себе дали знати його коріння - його прадід воював у складі УПА. Про це Дмитро дізнався від бабусі. У дитинстві він рив у дворі окопи та облаштовував таємні тайники. Ці навички потім йому знадобилися у військовій службі.

• "У мене немає колосальних планів на майбутнє. Війна йде. Але в моєму житті тепер по-любому все буде пов'язано з військовою справою. Багато людей, які прийшли з цивільного життя на війну, здобули себе саме тут", - говорив Дмитро в інтерв'ю.
• "З нас жорстоко робили солдат. На Майдані ми ходили, хто як хотів. А тут ґудзик розстебнутий - і ти вже віджимаєшся. Доходило до того, що ми навіть пісні співали, коли йшли до казарми". (Про навчання військової справи в центрі "Десна")

Да Вінчі (фото: Facebook/Дмитро Коцюбайло)

• Збройні сили затягнули. Я дуже опирався. Але вже що є, то є. Всім підрозділом "Вовки Да Вінчі" вирішили рухатися в складі ЗСУ під командуванням Валерія Федоровича. Одна з ключових причин, чому ми "легалізувалися", - всі ми віримо Залужному. (З інтерв'ю виданню "Новинарня")
• Я бачив багато росіян дохлих. Вони ж часто навіть не забирають поранених, хоча є можливість. Дійсно, їх кидають на м’ясо. Як командир підрозділу і як людина я не можу таке пояснити. Бо ми плануємо цілу спецоперацію, щоб забрати нашого загиблого хлопця. Розуміємо, що може бути жопа. Але мусимо його забрати, бо мама має поховати свого сина. А росіяни - "чмобіки", їх тут утилізують. Чим більше їх тут лягає, тим родючіша буде наша земля. (З інтерв'ю виданню "Новинарня")
• Після війни буде багато роботи всередині країни. Маємо розуміти, що треба довести це до логічного завершення. А логічне завершення може бути тільки тоді, коли Росія розвалиться. Практика показує, що з ними неможливо домовлятися. Там же справа не в Путіні. Вони всі - кінчені дебіли. Україна зможе зажити, коли Російська Федерація розпадеться. (З інтерв'ю виданню "Новинарня")
• Я воюю, захищаю країну, загалом, як нормальний чоловік, займаюся своєю роботою, а не сиджу в інтернеті, поливаючи когось брудом. (З інтерв'ю виданню "Новинарня")

Да Вінчі (фото: Facebook/Дмитро Коцюбайло)

• Якби всі чоловіки у 2014-му році вийшли захищати Україну, то війни вже не було б. (З інтерв'ю виданню "Цензор.НЕТ")
• Ми переможемо тільки військовим шляхом. Ми сильна країна, яка переговорами й перемир'ям показує свою слабкість. Нам потрібно доказувати, що нефіг лізти на українську землю. Споконвіків це була незалежна козацька держава. І ми маємо ще раз показати всьому світу: немає чого зазіхати на нашу волю. (З інтерв'ю виданню "Цензор.НЕТ")
• Я приїжджаю додому і розумію, що на фронті кожен день хтось гине, у нас 5-10-20 загиблих за місяць. Десятки, сотні поранених за кілька місяців. Я уявити не можу, що залишуся вдома, коли можу допомогти країні. (З інтерв'ю виданню УНІАН)
• Я не будую далекосяжних планів на майбутнє. Знаю лише одне - війна має закінчитися нашою перемогою, звільненням всіх окупованих територій, включно з Кримом. Ми будемо йти до перемоги! (З інтерв'ю газеті "Експрес")

Да Вінчі з нареченою Аліною (фото: Facebook/Дмитро Коцюбайло)