"За 10 хвилин до вибуху мама попрощалася": історія з Дніпра для музею "Голоси мирних"
Мешканець Дніпра Роман Журавський розповів музею Голоси мирних про трагедію в Дніпрі (прес-служба фонду)
Мешканець Дніпра Роман Журавський тиждень шукав останки своєї мами. Вона була вдома, коли російська ракета потрапила до дев’ятиповерхівки. За кілька хвилин до вибуху мати зателефонувала сину - жінка прощалася, відчуваючи біду.
Своєю історією чоловік поділився з музеєм "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова.
"Переїхали ми з Торецька до Дніпра у квітні, а місяць тому найняли машину та перевезли меблі, побутову техніку, дитячі іграшки. Дніпро нам дуже сподобався. Були раді, що в цьому будинку оселилися", - розповідає Роман.
У орендованій квартирі мешкали великою родиною: Роман, його дружина, діти 6 та 7 років, його мама та батьки дружини. Останні напередодні трагедії поїхали до Торецька за речами. У день, коли сталася біда, Роман з дружиною та дітьми пішли до церкви. Його мама залишилася вдома - страждала від високого тиску. Син зателефонував їй за десять хвилин до ракетного удару.
"Мама почала прощатися і говорити, що Господь їй сказав, що сьогодні її забере. Я казав, що тиск у неї був часто, що житиме довго і щасливо. Вона відповідала, що це - інше. І додала: якщо сьогодні все буде гаразд, потрібно з цієї квартири з’їхати. О 15:38 я почув, ніби телефон упав у неї і зв’язок перервався", - згадує Роман.
Він почув звук вибуху за кілька секунд. На місті квартири Роман не побачив нічого. Допомагав розбирати завали, виносив поранених. Коли минув тиждень після трагедії, тіло його мами ще не було знайдено. Руйнування вказували на те, що удар припав саме на їхній поверх, тож він розумів, що можуть і не знайти.
Роман відчуває скорботу за мамою та тими, хто загинув. Але чоловік вдячний, що живі його діти. Про трагедію вони кажуть: "Наші бабуся та папужка полетіли в небо".
Нагадаємо, музей "Голоси мирних" - масштабний архів історій мирних мешканців України, які постраждали від війни. Архів налічує вже понад 55 000 історій.
