"Я втратила все, але віддала б це знову, аби наші воїни були живі": історія з Бахмута у музеї "Голоси мирних"
"Я втратила все, але віддала б це знову, аби наші воїни були живі": історія з Бахмута у музеї "Голоси мирних" (фото: прес-служба)
Бахмут. Кінець весни 2022 року. Снаряди все частіше прилітають на вулицю, де мешкає Галина. Найстрашніше тоді було попереду: обстріл, під час якого її врятував собака, евакуація з палаючого міста... і втрата всього, з чого складалося життя до війни.
Свою історію Галина розповіла музею "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова.
Того дня вона поралася на подвір’ї. Почула, що шкребеться її собака, який до цього бігав вулицею. Галина пішла відкрити хвіртку - і пролунав вибух. Ці кілька метрів стали вирішальними для життя жінки.
"Коли отямилася, на мені були каміння і пилюка від мого будинку. Пам’ятаю, що єдине, чого я хотіла - це помитися. Змити ту пилюку, гіркоту, той стан", - пригадує Галина.
Ракета, випущена російськими військовими по житловому кварталу, пошкодила чимало будинків… Галина з чоловіком наважилися на евакуацію. Проїжджаючи через місто, до якого вона не виходила кілька місяців, жінка була вражена. Бахмут став страшним, чорним, побитим, хоча після кожного обстрілу люди намагалися прибрати дороги, зібрати скло...
"Я ніколи не думала, що не побачу більше Бахмут. Тому в мене не залишилося нічого - ні документів на дім, ні фотографій моїх батьків. Але якби поставили ваги переді мною, і дві чаші - я б віддала і будинок свій, і квартири, аби наші хлопці були живі", - зізнається Галина.
Кожна історія про війну важлива. Щоби зберегти пам’ять заради кращого майбутнього, розкажіть свою історію на порталі музею "Голоси мирних" https://civilvoicesmuseum.org/ або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.
