"Я нічого не відчуваю". Що спричиняє такий стан і коли терміново потрібно допомога

Чому ми нічого не відчуваємо

Психологи виділяють кілька станів, коли людина перестає відчувати емоції. До них відносяться:

Апатія - це стан тимчасової байдужості, відсутності сил і мотивації. Людина втрачає інтерес до хобі та речей, які раніше приносили радість.

Ангедонія - світ стає сірим: людина не здатна отримувати задоволення. Їжа, спілкування, хобі, фізичні вправи, секс не приносять радості.

Депресія - це постійний пригнічений стан, втрата інтересу до життя. Зазвичай діагностується, коли подібний стан зберігається довше двох тижнів.

Алекситимія - нездатність висловити свої почуття; неможливість знайти слова, щоб висловити свої емоції.

Чому деякі люди не вміють поводитися з почуттями

Людина з дитинства опановує навичку розпізнавати та вільно виявляти емоції зовні. Проблеми починаються тоді, коли батьки не вчать дитину розпізнавати чужі емоції, не дають дитині усвідомити, що вона сама відчуває, починають нав'язувати власну думку про то, що дитина має відчувати.

Якщо дитину виховують батьки, які все контролюють, є ризик, що вона відчуватиме лише ті емоції, які їй дозволяли. Така людина стає для себе "цензором", який жорстко контролює емоції та пригнічує "непотрібні". Через це людина може стати депресивною, байдужою або ж мати стани відсутності почуттів.

Найпоширеніші стани

Контроль та уникнення. Негативні емоції (злість, смуток, ревнощі, заздрість) - нам теж корисні. Але не всі вміють з ними справлятися, їх важко прийняти. Людині часом комфортніше втекти від важких почуттів або ж взяти їх під чіткий контроль.

Психіка включає захист і ним стає інтенсивна тривога - саме вона оберігає від неприйнятних почуттів. Чим більше людина буде опиратися, тим сильнішою буде ставати тривога.

Пригнічені та витіснені почуття. Коли негативних переживань стає забагато, що впоратися з ними просто нема сил, людина ховає їх глибоко всередині або витісняє.

Людина може хотіти виявити злість, але при цьому продовжує залишатися зовні спокійною. Агресія хоч і добре захована, але рано чи пізно вона знайде вихід - через знецінення, показову чесноту чи нудьгу. Якщо не проживати емоції, а пригнічувати їх, є ризик виникнення неврозу.

Ізоляція афекту. Це зменшення значення почуттів, усвідомлення їх через розум, а не переживання. У такому стані людина говорить про те, що відчуває, але на автоматі, без емоцій. Почуття ніби є, але емоційного зв'язку з ними немає.

Наприклад, якщо хлопчикам у дитинстві наказували не плакати, то дорослими вони уникатимуть смутку та туги. Дівчатка, яким забороняли проявляти агресію, будуть її придушувати в дорослому віці.

Втрата орієнтирів. Почуття потрібні для нас, бо вони є внутрішнім орієнтиром - підказують, що з нами відбувається. Коли підказок нема, ми діємо за загальноприйнятим алгоритмом - так, як від нас чекають. Людина може бути доброю, дбати про близьких, але при цьому не бути залученою емоційно.

Життя таких людей позбавлене яскравих фарб. У них немає прагнень, натхнення. Інші їх сприймають як людей байдужих, проте ця байдужість звернена до самого себе.

Що може допомогти

Відновити здоровий прояв емоцій допоможе психотерапія. Психотерапевт покаже, як можна переграти руйнівні емоції, а також як сповна насолодитися позитивними. Все це необхідно, щоб жити повноцінним чуттєвим життям.