"Вже на межі": ось яка проблема часто виникає у сучасних батьків

Що таке емоційне вигорання

Емоційне вигорання - це зміни в поведінці людини внаслідок емоційного виснаження. Це може статись від будь-якої активності, проте найчастіше термін пов’язують із діяльністю, що стосується допомоги людям.

Йдеться про медичних працівників, рятувальників, представників соціальних служб, вчителів, волонтерів тощо. Однак є категорія людей, які так само вразливі до емоційного виснаження. І це - батьки.

У сучасному світі вимоги до батьківства зростають. Мама, наприклад, має робити все "правильно" для здоров’я дитини, але водночас не може злитися або ж інколи посумувати.

Через соціальний тиск і власне бачення усі зіштовхнулись із нереалістичними очікуваннями, якими батьками маємо бути.

Найчастіше батькам складно опановувати власні емоційні реакції, коли діти відверто 'чудять". На допомогу приходить побут - готування, прибирання або будь-яка інша звична рутина. Бо ж приготування супу або полив кімнатних рослин легше, аніж взаємодію з дітьми.

Як проявляється

Є три основні червоні прапорці, що можуть вказувати на вигорання:

• відчуття безсилля та постійної втоми
• зменшення емоційної залученості у взаємодії з дітьми та людьми навколо
• втрата зацікавленості та задоволення від взаємодії з дітьми

Відчуття виснаження не залежить від того, скільки років вам та дітям. Батьки маленьких дітей, як правило, втомлюються більше фізично, тоді як батьки підлітків можуть відчувати більше емоційне виснаження через конфлікти з дітьми.

"Стадія витримування"

У цей період людина відчуває, що їй важко, проте з останніх сил тримається "на плаву". Водночас мама або тато зауважує власну дратівливість і починає звинувачувати себе в тому, що не справляється зі своєю батьківською роллю.

Через це у батьків може катастрофічно "впасти" самооцінка, з’явиться постійна тривожність - це тільки посилює нервове виснаження й позначається на емоційному стані дитини.

"Стадія не витримування"

Мама або тато розуміє, що більше не має сил витримувати емоційне навантаження, тому відчуває бажання все кинути, щоб полегшити свій стан.

"Стадія деформації"

На цьому етапі зазвичай починаються серйозні викривлення особистісного характеру. Спрацьовують захисні механізми психіки, і батьки починають звинувачувати власну дитину, а заодно й усіх навколо.

Які способи допоможуть

Необхідно навчатись розпізнавати та вчасно реагувати на сигнали стресу від організму.

Не менш важливою є підтримка середовища. Намагайтесь спілкуватись з іншими батьками та ділитись досвідом.

Що ще може бути помічним у піклуванні про себе:

• вчіться просити та приймати допомогу
• намагайтесь прийняти недоліки свої та дитини
• не ігноруйте провину, яку можете відчувати через задоволення, вчіться працювати з цим почуттям
• шукайте активності, які вас підтримуватимуть, надаватимуть ресурс

Важливо пам'ятати, що вигорання - не хвороба, проте його можна профілактувати. Психологи радять використовувати один із найпотужніших мотиваторів на землі: вашу любов до дитини.

Ділимось порадами, які допоможуть порефлексувати та проаналізувати свої почуття до дитини та ситуації:

Слідкуйте за своєю реакцією на поведінку дитини. Намагайтесь не сприймати поведінку дитини надто особисто. Іноді її дії викликають спогади або реакції.