Вони бачать світ швидше за інших: нейробіологи виявили людей з надзвичайними здібностями

Найважливіший орган чуття, який є у людей та у більшості тварин - це зір. Він є у птахів, комах, ссавців та ракоподібних. Загалом функції зору схожі, але детальне вивчення показує разючі відмінності.

Наприклад, в одному з досліджень науковці з'ясували, що швидкість метаболізму і розмір тіла пов'язані зі сприйняттям навколишнього світу: дрібні тварини бачать світ швидше, ніж великі.

Здатність розрізняти рух об'єктів навколо називають тимчасовим дозволом. Цю здатність оцінюють за допомогою тесту на поріг злиття мерехтінь (critical flicker fusion), коли в точці світло мерехтить так часто, що окремі спалахи неможливо розрізнити. Цей тест, до речі, використовують під час діагностики епілепсії або для вивчення кори мозку.

Вважається, що людське око не розпізнає мерехтіння з частотою, вищою за 50-90 герц, але є дані, де цей показник у кілька разів вищий - до 500 герців. Нейробіологи вирішили дізнатися, чи різниться тимчасова роздільна здатність у людей та чи існують індивідуальні особливості у сприйнятті швидкості.

Вони зібрали групу людей від 18 до 35 років. Учасникам запропонували дивитися в зорову трубу, де на відстані приблизно 16 сантиметрів від очей мерехтів світлодіод яскравістю 255 люкс. Далі їм запропонували крутити регулятор, щоб світло починало блимати, і поступово збільшувати частоту з кроком в один герц, поки мерехтіння не зливалося.

Другий етап вимірювань працював у зворотній бік: виставлялася частота 65 герців, що вище за поріг, а учасники поступово зменшували це значення, доки не помітять мерехтіння. На третьому етапі учасники дивилися за мерехтливим світлом з близькопороговою частотою у випадковому порядку.

Один з учасників, як зазначили дослідники, під час другого виміру одразу попередив, що розрізняє миготіння світла на частоті 65 герців, - для нього експериментатори поставили початкову планку у 80 герців. Уся група проходила тест вдень і ввечері. У чоловіків поріг злиття мерехтінь був відносно стабільним між сесіями й збільшувався в середньому на 0,4 герца, а в жінок цей показник виростав на 1,6 герца.

Науковці також виявили значні індивідуальні відмінності у сприйнятті порога злиття мерехтінь. Хтось не помічав моргань, тоді як світло мерехтіло з частотою 35 герців, а хтось, навпаки, бачив миготіння світла на 60 герцах.

Величина варіації була приблизно 21 + 10,6 герца. А це, за словами дослідників, можна порівняти з розкидом у близькоспоріднених видів тварин, що займають різні екологічні ніші - місця проживання з різним рівнем освітленості.

На цій підставі вчені припустили, що настільки сильна різниця в сприйнятті може істотно впливати, наприклад, на зорові функції під час занять спортом або в змагальних іграх.

"Оскільки нам доступний тільки власний суб'єктивний досвід, ми можемо наївно вважати, що всі інші сприймають світ так само як ми. Приклади на кшталт дальтонізму показують, що це не завжди так, але є й безліч менш відомих чинників, якими сприйняття може відрізнятися. Це дослідження характеризує одну з таких відмінностей - "частоту кадрів" - наших зорових систем. Деякі люди дійсно бачать світ швидше, ніж інші", - підкреслив співавтор дослідження Кевін Дж. Мітчелл.