Військова "Ксена": Жінкам в армії доводиться сваритися з командирами, щоб виходити на позиції
Жінки у війську часто стикають з несприйняттям з боку побратимів. Особливо ця проблема була поширена на початку повномасштабного вторгнення. Щоб бути визнаною серед колег по службі та з боку командування, жінкам часом доводиться працювати більше і старанніше, ніж чоловікам.
Про це в одинадцятому випуску проєкту "Станція Краматорськ", який робиться спільно Центром протидії дезінформації РНБО та Укрінформ, висловила Оксана Рубаняк "Ксена", військовослужбовиця, командир взводу ЗСУ.
Дівчина зазначає, що їй знадобилося декілька місяців, щоб колеги по службі почали сприймати її як рівного собі військовослужбовця. Вона зазначає, що це дуже деморалізує жінок в армії.
"Це (несприйняття колегами по службі, - ред.) більше ламає, ніж умови, в яких ти знаходишся. Те, що тобі доводиться воювати з ворогом, більш зрозуміло, ніж те, що тебе не приймає свій же колектив. Це психологічно дуже ламає. І це скажуть усі дівчата, які з цим стикалися. Тому що постійно треба "вигризати" вихід на позиції, постійно сваритися зі своїм командуванням і доводити хлопцям, що я така ж, як і вони", - сказала вона.
Оксана Рубаняк наголосила, що жінкам доводиться значно більше працювати, ніж чоловікам, щоб довести побратимам і командуванню свою спроможність.
"Чоловіка сприймають захисником одразу, жінці потрібно доводити це, і робити втричі більше, щоб її сприйняли. Але тільки час і дії доводять справність, результативність будь-якого бійця і будь-якої людини", - сказала "Ксена".
Військовослужбовиця додала, що дуже цінує позитивні відгуки колег по службі про її роботу, це додає наснаги.
"Саме визнання хлопців було для мене найважливішим моментом на службі. Ніякі посади, гроші мене не цікавлять. Звісно, якщо командування бачить мене на певній посаді чи роботі, я це буду робити. Але у першу чергу - результативність і визнання, що ти дійсно робиш те, чим ти маєш займатися. І робиш це професійно", - сказала вона.
Героїня цієї програми пішла на службу до війська у перші дні повномасштабного вторгнення, півтора року прослужила в 72-й ОМБР на посаді старшого стрільця кулеметного взводу, була єдиною жінкою у кулеметному взводі бригади. Воювала у гарячих точках фронту на Донеччині, де отримала поранення. Також Оксана випустила дві поетичні збірки.