"Війна мене вбила": історія з Маріуполя в музеї "Голоси мирних"
Маріуполець Сергій Балима (фото: прес-служба фонду)
Війна відібрала у Сергія Балима майже все: у 56-річного маріупольця більше нема ані дому, ані роботи, ані улюбленого хобі. Він розшукує і не може знайти колегу - напевно, той загинув... На щастя, діти Сергія вціліли у палаючому Маріуполі.
Свою історію чоловік довірив музею "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова.
"Я працював на маріупольській телевежі. Жив у приватному будинку. Одного дня у підприємство поряд прилетіла авіабомба. Повибивала шибки, повилітали двері, обрушився дах будинку, постраждали діти на другому поверсі. Ми були вимушені переселитися у підвал", - розповідає Сергій.
У підвалі він ховався з колегою по роботі, двома синами та ще кількома людьми. У будинок родини прилітало тричі, аж поки ворог не зруйнував його повністю. Згодом велика бомба впала та розірвалася поруч, були зруйновані сусідні будинки. Не витримавши, молодший син Сергія з дружиною поїхали. Решта мешканців підвалу намагалася вижити у холоді й жаху.
"Ця війна мене не змінила. Вона мене, можна сказати, вбила. Вона залишила мене майже без матеріального існування. Крім того, вона залишила мене без душі. Тому що за невеликий проміжок часу в мене не залишилося фактично нічого. Слава Богу, живі діти. Це єдине, що тримає мене на цьому світі", - зізнається Сергій.
Його домівки більше немає, роботи теж. Немає й хобі: чоловік був моделістом, якого знав весь Маріуполь. Вже евакуювавшись до Києва, він досі шукає колегу, з яким переховувався - все вказує на те, що той загинув. Та попри все Сергій вірить: головне, щоб Україна перемогла, а потім - все буде.
Історія Сергія увійшла до архіву музею "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова. Це масштабний архів історій мирних мешканців України, які постраждали від війни. Архів музею налічує вже понад 60 000 історій.
