Напередодні Нового року у соцмережах подекуди починають з'являтися оголошення "Дід Мороз та Снігуронька для вас та ваших дітей".
Багато років ці персонажі були головними героями на новорічних святах, утім коли як не зараз час розібратися, хто їх вигадав і чому ми нарешті маємо забути цих радянських пережитків минулого.
Дід Мороз - не лише казковий герой, як його представляють в російських казках, кіно та мультиках. Насамперед він - ключовий персонаж антирелігійної та антиріздвяної пропаганди на території СРСР.
Перші згадки про Діда в червоній шубі зʼявились ще наприкінці ХІХ століття. Тоді Дід Мороз був виключно літературним персонажем й на родинні святкування його не кликали. Проте в 30-х роках радянська влада вирішила, що введення казкового Діда в реальне життя громадян - гарний спосіб позбутися традицій святкування Різдва, що були притаманні "братським" росії народам, а також приховати власні злочини за добре зрежисованими святами з солодкими подарунками.
Боротьба зі святом й традиціями тривала роками: за віру й прикрашену ялинку саджали, церкви знищували. Під заборону потрапили Святий Миколай, якого шанували в Україні, щедрівки з колядками й решта народних традицій. Автора найвідомішої різдвяної пісні світу - українського композитора Миколу Леонтовича - було жорстоко вбито чекістом у власному будинку.
І у той час, як український "Щедрик" лунав у кращих концертних залах Чехословаччини, Австрії, Швейцарії, Франції, Бельгії, Нідерландів, Великої Британії, Німеччини, Польщі, Іспанії, США, Мексики, Бразилії, Аргентини, Уругваю, Куби та Канади, в СРСР на святах навʼязували "В лесу родилась елочка" і спонукали кликати Діда Мороза.
Робилося це все з однією метою - люди мали вірити тільки в режим й святкувати виключно ті свята, що їм дозволила партія
У житті українців як новорічний персонаж Дід Мороз зʼявився у 1935 році, разом з ялинкою, яку радянська влада вирішила "реабілітувати", проте у новому статусі.
Дід у червоній шубі почав влаштовувати свята у палацах культури підпорядкованих заводам та місцевій владі, ходити по дитсадках та домівкам. Персонажу зберегли функцію дарувальника подарунків, притаманну Святому Миколаю, утім позбавили будь-якої небажаної прив'язки до Різдва.
Галичани та буковинці вперше побачили Діда Мороза у 1939-му, коли на їхні землі прийшла червона армія. Це ще один доказ штучно створеного образу для пропагандистської мети.
Ідейний батько та "творець" Діда Мороза в тому статусі, як ми його знаємо - головний організатор Голодомору в Україні й борець з українським опором Павло Постишев. За його ідеєю Дід Мороз мав допомогти зменшити вплив церкви й народних традицій серед людей та тим самим розмити національну ідентичність.
З цією ж метою радянська влада ввела у святкування нові символи: різдвяну ялинку замінили на новорічну, восьмикутну вифлеємську зірку - на комуністичну п’ятикутну червону, а замість традиційних прикрас із соломи на ялинку почали вішати іграшки, що зображували головні здобутки радянської влади: фігурки шахтарів, космонавтів, ракети та навіть кукурудзяні початки. А в новорічні привітання почали вставляти важливі для партії наративи.
28 грудня 1935 року на першій шпальті газети "Правда" було опубліковано статтю, яку написав Постишев: "Давайте организуем к Новому году детям хорошую елку!" А вже незабаром у Харкові - українському місті, що постраждало через штучний Голодомор, провели перше святкування радянського НР. Лише через рік почали святкувати й в Москві.
Приховування злочинів радянської влади та відтворення в очах народу "благодійників" та "рятувальників", що прийшли подарувати людям свято - ще одна дуже важлива пропагандистська мета, яку за допомогою Діда Мороза вирішувала влада.
На тлі нескінченних репресій, пограбувань, насильницьких смертей та штучного голоду чекісти влаштовували свята, дарували цукерки й розповідали про добро комуністичної партії. Так дітей змалечку намагалися привчити до правильних для радянської системи цінностей й наративів.
До речі, це майже та сама пропагандистська модель, за якою сьогодні російські війська намагаються під виглядом гуманітарних конвоїв "врятувати" українців у Маріуполі. Щоправда, сьогодні замість Діда Мороза використовується образ "російського солдата-рятувальника".
Постійна супутниця і колега Діда Мороза з'явилася трохи пізніше - у січні 1937-го. Саме на цій рік припадає найбільша кількість політичних репресій й людських жертв, що постраждали від радянської влади.
Пропагандистських завдань, що мав виконувати казковий радянський дід у цей час стало так багато, що йому терміново знадобився помічник. Нового персонажа запозичили з однойменної пʼєси Островського - це стала родичка Діда Мороза Снігуронька.
Спочатку на листівках її зображували маленькою дівчинкою, але влада швидко зрозуміла: дитина не зможе вести великі новорічні концерти й бути повноцінним пропагандистом, тому буквально за рік-два Снігуроньку зробили значно старшою. Разом з Дідом вона почала брати участь у масових заходах, зʼявлятися на телебачені, а з часом вітати не тільки малечу, а й дорослих.
У 1950 роки сценарії новорічного свята детально прописувались та затверджувались у кабінетах вождів. Над їхнім створенням працювали дитячі радянські письменники Лев Кассіль та Сергій Михалков.
Так, наприклад у фінальній сцені святкування Нового року міг бути вписаний епізод з розсуванням лаштунків, за яким у кінці вистави відкривався величезний портрет Сталіна. А Дід Мороз і Снігуронька тим часом закликали дітей до хороводу навколо ялинки з пропагандистськими віршиками:
В дружный круг у елки встанем
И споем со всей страной:
"Славься, наш великий Сталин!
Славься, Сталин наш родной!"
Україна має власних героїв. На відміну від штучно навʼязаного радянською владою Діда Мороза, наш Святий Миколай - реальна постать, яка існувала у 200-х роках нашої ери. За добрі вчинки та допомогу знедоленим після смерті Миколая було канонізовано, а в пам’ять про нього з'явилась традиція класти дітям під подушки подарунки.
Задовго до появи радянського Діда Мороза в Україні співали колядки про Миколая, а у Києві на Аскольдовій могилі стояла церква на його честь
Після розпаду радянського союзу від Діда Мороза відмовились багато країн. У Словенії повернулись до традиційного божка, у Болгарії кличуть Дядо Коледе, а у Польщі шанують Святого Миколая.
Україні та решті країн, де під час новорічних свят подекуди все ще чекають на Діда Мороза, також пора відмовитись від цього пережитку минулого. Не варто забувати: як і за багатьма пам'ятками радянської пропаганди, за образом цього "кривавого діда" також приховуються злочини СРСР й тисячі смертей.
Час вертатись до власної культурної ідентичності й традицій, які комуністам не вдалось знищити попри що.
Читайте також про те, чи можна відзначати Різдво 7 січня, якщо вже відсвяткували 25 грудня.