"Вибач, що тебе не вберегли". Літератори згадують загиблу письменницю Вікторію Амеліну

Чим запам'яталась Вікторія Амеліна

Вікторія народилась у Львові у 1986 році, в 14 років емігрувала до Канади, однак скоро повернулася в Україну. Отримала ступінь магістра комп'ютерних технологій у НУ "Львівська політехніка". Працювала програмістом та керівником у міжнародних IT компаніях, але пізніше покинула цю сферу заради письменницької діяльності.

У 2014 році Амеліна дебютувала в літературі з романом "Синдром листопаду, або Homo Compatiens", передмову до дебютного роману написав Юрій Іздрик. Роман увійшов у десятку рейтингу "ЛітАкцент-2014". У цьому ж році Амеліна стала лавреатка національної премії Коронація Слова за лірику.

Вікторія Амеліна (фото: facebook.com/Вікторія Амеліна)

У 2016 році одразу дві книжки Вікторії стали призерами конкурсу, оголошеного Міжнародним фестивалем "Запорізька книжкова толока - 2016" роман "Синдром листопаду, або Homo Compatiens" у номінації "Українська художня література. Проза", "Хтось, Або Водяне Серце" - у номінації "Дитяча література".

Вікторія також стала лауреатка літературної премії імені Джозефа Конрада-Коженьовського. А ще вона заснувала Нью-Йоркський літературний фестиваль на Донеччині.

(фото: facebook.com/Вікторія Амеліна)

На Франкфуртському книжковому ярмарку читала оповідання Олега Сенцова в перекладі на англійську та брала участь у численних акціях на підтримку його звільнення.

Влітку торік Вікторія приєдналася до правозахисної організації Truth Hounds. Разом із командою вона документувала воєнні злочини на деокупованих територіях Сходу, Півдня та Півночі.

Саме Вікторія знайшла щоденник дитячого автора Володимира Вакуленка з Харківщини, якого закатували росіяни під час окупації Ізюму.

(фото: facebook.com/Вікторія Амеліна)

Вікторія багато подорожувала світом, від Тибету до Кремнієвої долини. Зі спогадів друзів письменниці вона мрія найближчим часом поїхати із сином у Францію.

Вікторія із сином, знімок зроблений за день до повномасштабного вторгнення Росії в Україну - 23 лютого 2022 року (фото: facebook.com/Вікторія Амеліна)

Письменники згадують Вікторію Амеліну

"Вікторія - талановита українська письменниця, яка минулого року почала писати також сильні вірші. Активістка й дослідниця, що їздила в гарячі зони збирати свідчення постраждалих. Людина, що вклала всю душу (і власні гроші, між іншим) у літературний фестиваль в Нью-Йорку Донецької області та місцевих підлітків, з якими вона там зав’язала ниточки. Добра дружина і мама чудового хлопчика, вона завжди писала про сина з такою ніжністю, що ми всі його теж пізнали й полюбили", - написала про смерть Вікторії кінорежисерка та письменниця Ірина Цілик.

Також вона додала, що у кінці липня мала їхати з Вікторією в Карпати у табір для підлітків з Донеччини.

Вікторія заснувала Нью-Йоркський літературний фестиваль на Донеччині (фото: facebook.com/Ірина Цілик)

"Люба хоробра дівчинко, подзвони і скажи, що це все розіграш для якогось крутого абсурдного проєкту… Відпочивай, моя хороша, десь між квітами і жовтими метеликами. Все це нестерпно. Але так є. Дякую тобі за твоє хоробре серце і твій Чин. Дякую тобі за ті сильні твої надіслані вірші. Ти сама як вірш, який сама ж написала", - прокоментувала загибель Вікторії поетеса та головна редакторка "Видавництва Старого Лева" Мар'яна Савка.

Вікторія Амеліна та Мар'яна Савка (фото: facebook.com/marjana.savka)

"У тому кафе в Краматорську ми сиділи не раз. І тоді ще ніщо не вказувало, ніщо не закололо в серці, що тобі тут прилетить. За останні дні я багато передумала про те, як це було і що ти відчувала. Не знаю, чи ти чулася розгубленою. Не знаю, чи ти хотіла, щоб тебе врятували. Навіть не маю в кого запитати, чи ти розуміла, що трапилося, коли воно трапилося. Мені вистачило б твого іронічного коментаря і селфі, що, мовляв, нічого страшного, трошки прилетіло. Дякую, що була так близько в моєму житті, тут, із нами всіма. Дякую за все. І вибач, що ми тебе не вберегли", - написала поетеса Галина Крук.

Вікторія Амеліна та Галина Крук (фото: facebook.com/halyna.kruk)

"Ми не були знайомі особисто, лише товаришували на фейсбуку. Але мені дуже боляче через цю втрату. "Завжди ведуть усіх, а врешті, влучають в одного" (цитата з вірша Вікторії - ред.). Я глибоко співчуваю всім рідним, друзям, колегам Вікторії. Віко, світла тобі пам'ять", - прокоментував письменник Любко Дереш.

До посту він прикріпив фото Вікторії та її вірш.

Повітряна тривога по всій країні

Так наче щоразу ведуть на розстріл

Усіх

А цілять лише в одного

Переважно в того, хто скраю

Сьогодні не ти, відбій

(фото: facebook.com/amelina.victoria)

"З Вікою бачився і розмовляв востаннє позаминулої суботи, на Книжковому Арсеналі. Намагався не дихати останні дні. Дуже боляче і гірко. Вічна і світла памʼять", - прокоментував загибель Вікторії письменник Андрій Бондар.

Також на смерть письменниці відреагувала поетеса Олена Павлова.

"Не можу усвідомити, це так швидко стається. Війна забирає наших найкращих і найсміливіших. Наша остання зустріч була на Арсеналі. І це мить, коли розминулися потім назавжди. Дякую за все, Віко. Обіймаю твою світлу тінь", - написала Олена.

Також вона зазначила, що Вікторія останнім часом працювала над створенням книги англійською мовою книгу "War & Justice Diary: Looking at Women Looking at War - Щоденник війни і справедливості: дивлячись на жінок, які дивляться на війну" (робоча назва). Її герої - українці, які в різний спосіб намагаються досягти справедливості чи то пак правосуддя.

Вікторія Амеліна та Олена Павлова (фото: facebook.com/olena.pavlova)