Хортиця - це більш ніж просто острів, це справжній символ української історії у всій її різноманітності. Які незлічені легенди та таємниці може розказати відвідувачам це неповторне місце?
РБК-Україна (проєкт Styler) розповідає про одну з найважливіших українських історичних пам'яток - острів Хортицю.
Історія острова Хортиця налічує багато століть і тісно пов'язана з розвитком українського козацтва.
Перші згадки про Хортицю відносяться до часів Київської Русі, коли острів використовувався як укріплений пункт. У XIV столітті Хортиця стала оплотом запорозьких козаків, які організували тут першу Січ - військове й адміністративне утворення.
Протягом наступних століть острів відігравав важливу роль у захисті південних рубежів України від татаро-монгольських нападів. У XVIII столітті, після ліквідації Січі, острів втратив своє стратегічне значення і був частково заселений селянами.
У середині минулого століття Хортиця стала природним заповідником, а в 1965 році отримала статус національного історико-культурного заповідника. Тут водяться благородні олені, косулі та дикі кабани.
На початку ХХ століття на Хортиці налічувалося 129 скіфських курганів, з яких зараз збереглося лише 28. Меморіально-туристичний комплекс "Скіфський стан" представляє реконструйовані та збережені давні поховальні насипи.
Ця територія є найвищим місцем на Хортиці, а раніше на курганах ставили монументальні кам'яні скульптури - "баби". Проте "баба" у перекладі з тюркської означає "дід, старший воїн", а не жінку, як часто вважають. Кургани використовувалися для орієнтації, адже "баби" завжди дивилися на схід.
Дніпровські пороги мають значення для історії острова. Найбільшим і найстрашнішим серед усіх дніпровських порогів був Ненаситець, або Ревучий поріг.
Багато людей загинуло і кораблів затонуло, намагаючись його переплисти. Під час проходження порогів лоцмани одягали чисті сорочки і читали "Отче наш", оскільки мали бути готові до смерті.
Саме пороги стали причиною значної кількості курганів, городищ і святилищ на острові, адже подорожній шлях "із варяг у греки" проходив саме через ці місця.
У 1932 році було збудовано ДніпроГЕС, що підняло рівень води на 40 метрів, через що більшість порогів опинилися під водою. Це дозволило зробити Дніпро повноцінною судноплавною рікою, і міста Київ, Дніпро та Запоріжжя змогли приймати кораблі з моря.
На півночі Хортиці височіє гранітна скеля, яка обривається глибоким урвищем, названим Січовими Воротами. Саме тут Дніпро ділиться на два рукави - вузький скелястий Старий Дніпро та широкий просторий Новий Дніпро.
Назва цього урвища пов'язана з випробуваннями, які проходили ті, хто хотів стати козаком. Кандидати мали пройти по дубовій колоді через урвище з зав'язаними очима, демонструючи свою відвагу. Козаками ставали лише ті, хто міг подолати цей страх і довести свою рішучість.
Хортиця першою в Україні отримала статус національного заповідника. Завдяки особливому розташуванню на острові сформувався унікальний природно-ландшафтний комплекс.
Тут заборонено розводити вогонь, ловити рибу, полювати та зривати рослини, щоб зберегти мікросвіт острова. На Хортиці мешкають кабани, косулі, фазани, олені, і колись тут також були лосі, проте браконьєри їх винищили.
Скали є частиною ландшафту Хортиці, розташовані переважно на півночі та північному заході острова. Їх висота сягає 40-50 метрів. Між Хортицею та ДніпроГЕС знаходяться скали Три Стовпи, які мають свою історію.
На них розташована “Козацька миска” - казаноподібне заглиблення у скелі, що утворилося завдяки потужній силі води.
Сьогодні Хортиця є важливим туристичним і культурним центром України, який щорічно приваблює тисячі відвідувачів.
За останні 15 років на острові з'явився історико-культурний центр, Музей судноплавства, інтерактивний театр, а також було знайдено багато археологічних знахідок, таких як тисячолітній меч.
Раніше ми писали, чому у селі Криворівня шукають таємничу спадщину мольфарів.
Читайте також, де в Україні знаходяться 5 містичних "місць сили".
Під час написання матеріалу було використано джерела: видання Ukrainer та сайт Національного заповідника "Хортиця", Вікіпедія.