Ведучий-ветеран Олександр Швачка: Страх втратити Україну сильніший за смерть
Олександр Швачка (фото надане прес-службою)
Про віру в перемогу, боротьбу та шлях усієї нашої країни до дня ЗСУ в інтерв'ю РБК-Україна розповів ветеран та ведучий Олександр Швачка з позивним "Вовк, який з перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем пішов на війну у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.
Захисник України отримав важке поранення, в результаті якого йому ампутували ногу. Швачка пройшов реабілітацію та став першим на українському телебаченні ведучим-ветераном програми "Ранок у великому місті", одним з облич каналу ICTV2. За пів року наполегливих тренувань, після поранення, Олександр здійснив справжній прорив в адаптивному спорті, ставши чемпіоном.
Зараз він співзасновник і президент міжнародного благодійного фонду "Альянс Ветеранів" та однойменної громадської організації. Фонд реалізує кілька напрямків, підтримує і допомагає пораненим захисникам та захисницям на шляху їхнього відновлення та повернення в цивільне життя. Разом з Офісом Омбудсмена фонд опікується постраждалими від війни дітьми: відправляє на психологічну реабілітацію та відпочинок до Іспанії.
В інтерв'ю РБК-Україна ветеран розповів, якою бачить перемогу, який день став переломним у його житті та чи було у нього бажання опустити руки.
– Опишіть день, який назавжди змінив ваше життя, на до і після
– Моє життя змінилось ще у 2011 році, коли я вперше став батьком. Відчувши вперше в житті любов, яка не схожа на будь-яку іншу, я одночасно усвідомив і відповідальність, яка на мене лягла: захищати, оберігати, навчати, підтримувати, виховувати, забезпечувати і так далі.
Гібридна війна та повномасштабне вторгнення Росії в Україну змусили мене бути рішучим, одягнути військову форму, та з честю виконувати свій обов’язок як чоловіка і батька.
Олександр Швачка (фото надане прес-службою)
– Чи був у вашому житті момент, коли здавалося, що все втрачено? Що саме вам допомогло вижити в важкі часи? Хто підтримував вас?
– Відверто кажучи, не пригадую моменту, щоб мені хотілось опустити руки. Але були важкі часи після поранення, коли мене підтримували мої рідні, побратими, близькі, друзі та колеги. Вони допомагали мені скоріше відновитись ментально та сконцентруватись на майбутньому. А ще мені в той момент не давала розслабитись думка про те, що війна триває, і ми не маємо права зупинятись, чи робити крок назад.
– Чи доводилося вам підтримувати друзів, близьких або побратимів? Розкажіть, як саме підтримували їх?
– З 2023 року, після реабілітації та протезування і по сьогодні я живу тим, що допомагаю важкопораненим від моменту їх лікування до реінтеграції в суспільство. За методом рівний - рівному, як людина, яка вже має успішний досвід відновлення, допомагаю та надихаю інших подолати виклики та відновити у собі віру.
"Стійкість та відновлення" - назва нашої спільної програми, яка вже працює під егідою нашого об'єднання "Альянс Ветеранів". Емоційна підтримка, консультативна, юридична, соціальна, залучення до фізичної активності та спорту - все це є комплексом, що діє у нашій програмі.
_5.jpeg)
Ведучі програми "Ранок у великому місті" (фото надане прес-службою)
– Що вам допомагає боротися зі страхом або не піддаватися йому?
– Сильніше за страх - любов. Розуміння, що наша країна може програти цю війну через байдужість тих, хто живе із думкою "хтось зробить це за мене…". Страх втратити Україну сильніший за смерть, адже тут наші діти, кохані, батьки, брати та сестри… Тут наш дім і ми його не віддамо нікому!
– Україна майже 3 роки у повномасштабній війні. Що відчуваєте зараз? Чи згодні, що від лютого 2022 і зараз до грудня 2024 ми пройшли великий шлях і змінилися?
– Так, це довжелезний шлях, наповнений біллю, сльозами, кров’ю та потом. Здавалось би, що такий болючий досвід мав би назавжди об’єднати та змінити суспільство та державу, але на жаль… Сьогодні ми бачимо, як нам не вистачає системності у всьому, і в цьому ми часто поступаємося ворогу. У результаті "затикати дірки" доводиться громадянському суспільству.
Ми розуміємо, що крім нас ніхто цього не зробить, тому ми не жаліємося, не чекаємо на допомогу від держави, а докладаємо всіх зусиль, щоб не тільки самим відновитися, але й допомогти іншим.
– Що б ви сказали українцям сьогодні?
– Принцип нашої організації "Ветерани для людей". Попри на тяжкі травми, ми не опустили рук, не впали у відчай, не клянемо долю і не просимо допомоги. Ми продовжуємо боротьбу за краще майбутнє для України і українців.
Тому хочу сказати - будьте сильними не тільки зовні, а і всередині! Адже у нашому світі перемагають сильніші.
_2.jpeg)
Ведучий-ветеран висловився про війну в Україну (фото надане прес-службою)
– Якби випала можливість, з ким би ви хотіли поговорити? І що сказали б?
– Якби випала можливість повернутись у минуле, 1991-1996 роки, я б мріяв переконати тодішню владу не роззброювати сектор оборони та не віддавати засоби ядерного стримування, а тільки нарощувати і зміцнювати.
– Перемога для вас - це?
– Перемога для мене - звільнення тимчасово окупованих територій; визволення всіх полонених та викрадених Росією громадян України, в тому числі громадян інших країн. Це відбудова агресором зруйнованих міст, селищ, та інфраструктури, відшкодування репарацій з боку агресора, покарання всіх винних в агресії та демілітаризація Росії. І вступ України до Євросоюзу та НАТО.
До слова, читайте інтерв'ю Володимира Ращука, який висловився про акторів, які грають військових, але при цьому не були на фронті.
Окрім цього, ми вже розповідали, який TikTok-тренд підкорив ЗСУ.
