Ведучий Олексій Суханов розповів музею "Голоси мирних" історію з Дніпра

"Того дня ми пообідали вдома. Я сказала, що піду посплю, бо мені треба було працювати в нічну зміну. Батьки залишалися на кухні, збиралися робити свічки для військових. Я тільки лягла, укуталася, буквально кілька хвилин - і просто якийсь "барабум", - згадує Настя.

Вона розплющила очі і не одразу зрозуміла, що сталося. Настю накрило дверима. Дівчина побачила, що кімната стала меншою за розмірами, всюди були цемент та крихта від стін. Побачила вулицю там, де не мала б її бачити. Тоді прийшло усвідомлення - в будинок прилетіло.

"Я починаю несамовито кричати, кликати батьків. Виходжу в те, що раніше було коридором: нічого немає. На кухню не пройти, бо кухні немає. Я продовжую кричати, звати батьків - і розумію, що я стою вже в сусідній квартирі, що такого не може бути", - розповідає дівчина.

Коли дівчина вибралася з-під завалу, під ноги потрапила мішура, яка лежала у сімейній коморі. Настя взяла яскравий "дощик", розуміючи, що люди внизу можуть її не побачити. Намагалася підійти якомога ближче до краю, коли отримала сильний удар зверху. Так, з головою у крові, вона стояла серед зруйнованого будинку, розмахувала мішурою та кричала: "Допоможіть!"

Про смерть батьків Настя дізналася за кілька годин після цієї розмови. Поряд була її старша сестра - єдина підтримка. П’ять місяців тому Настя вже втратила свого коханого: Владислав загинув у боях під Харковом. Настя вірить, що це він з небес врятував її життя.