Вчені розкрили ще один секрет Леонардо да Вінчі. Ось як він створив свою "Мону Лізу"

Що вдалося встановити вченим

Вчені визначили, що рецепт олійної фарби, яку Леонардо да Вінчі використав як базовий шар, відрізняється за хімічним складом від інших картин. Також вони зазначають, що художник під час створення картини "перебував у особливо експериментальному настрої".

"Леонардо був людиною, яка любила експериментувати, і кожна з його картин абсолютно різна технічно. У цьому випадку цікаво побачити, що справді існує певна техніка для основного шару "Мони Лізи", - зазначив провідний автор дослідження та хімік Віктор Гонсалес.

У першому шарі фарби виявили хімічну сполуку плюмбонакрит. Це  відкриття вперше підтвердило гіпотезу істориків, що митець застосовував порошок оксиду свинцю для згущення та висушування фарби для портрета Мона Лізи.

Також зазначається, що фрагмент фарби, який взяли із базового шару з краю картини для дослідження, був розміром не більше волосини, тому не буде помітним для людського ока.

Під рентгенівським випромінюванням вченим вдалося визначити хімічний склад матеріалу.

"Плумбонакріт - це справді відбиток його рецепту. Це перший раз, коли ми можемо це підтвердити хімічним шляхом", - додав Гонсалес. 

Вчені дослідили фрагмент фарби із базового шару картини "Мона Ліза" (скриншот)

Експерти припускають, що Леонардо розчиняв порошок оксиду свинцю у лляній або горіховій олії. Потім нагрівав суміш, щоб отримати густішу пасту, яка швидше висихає.

Додамо, що плюмбонакрит також знаходили у роботах Рембрандта, який писав у XVII столітті. Секрет створення цих фарб міг передаватися від митців століттями.

Ефект Мони Лізи

Леонардо намалював "Мону Лізу" на початку ХVI століття у Флоренції. Ця картина згодом стала всесвітньо відомою і дала назву науковому феномену - "ефект Мони Лізи".

Він створює враження, що субʼєкт зображення завжди дивиться прямо на спостерігача, незалежно від того, де той стоїть. Науковці зʼясували, що Мона Ліза на картині не дивиться прямо.