15-річна Яна з Маріуполя взяла з собою плюшевого собаку замість теплих штанів. Згадуючи про це, дівчина посміхається, ніби не було розстріляної колони з "Азовсталі", чотирьох уламків у ногах і одного - у спині. Вона виїжджала з Маріуполя разом із мамою та сестрою, коли на блокпості їх накрив обстріл.
Своєю історією Яна поділилася з музеєм "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова.
"24 лютого я встала о 4 ранку від вибухів. У новинах кажуть: війна. Я розгубилася, почала збирати речі. Замість теплих штанів взяла іграшку, собаку плюшевого, бо вона була для мене дорожчою. Я не знала, коли повернусь, не могла її лишити одну. Взяла олівці, блокнот для малювання. Мої малюнки збереглися. А квартира згоріла", - згадує Яна.
Вони долучилися до евакуаційної колони, яка вивозила людей з «Азовсталі». Взяли свого песика. Друг передав Яні маленьке живе деревце, яке вона тримала у руках. Колону зупинили для перевірки документів. І почався обстріл.
"Ми почули свист - і біля нас влучив снаряд. Я нічого не відчула. Був больовий шок. Дивлюсь - дим. Пам’ятаю, була паніка. У машини були розбиті вікна. Ми виїхали, зупинилися. Їхали на дисках. Усі розбіглися шукати допомоги. Я лежала. Дивилася на ногу, на стегно - кров ллється. Дивилася, як штани ставали червоними. Спина страшенно боліла, я не могла поворухнутися. У спину ззаду влучив уламок. Були порізи з опіками", - ділиться Яна.
Щоби зберегти пам’ять заради кращого майбутнього, розкажіть свою історію на порталі музею "Голоси мирних" https://civilvoicesmuseum.org/ або на безкоштовній гарячій лінії (800) 509 001.