Ці 14 порід собак є найдавнішими у світі. Як виглядають близькі родичі вовків

Акіта-іну

Ця порода була виведена кінологами у провінції Акіта на японському острові Хонсю. Акіта-іну - одна з найбільших японських собак зі шпіцеподібних.

Упродовж тривалого часу їх залучали до полювання на великих звірів: кабана, оленя, ведмедя. Про давність породи говорять дані археологічних досліджень, в результаті яких були знайдені рештки шпіцеподібних собак, які датуються приблизно другим тисячоліттям до нашої ери.

Крім цього знайдено стародавні малюнки собак, які дуже нагадують сучасний вигляд цієї породи.

У 1932 році на всю Японію прославився акіта Хатіко. Після смерті господаря, пес протягом 9 років приходив на станцію і чекав його повернення з роботи.

Акіта-іну - відома японська порода (фото: pixabay)

Аляскинський маламут

Це великий міцний їздовий собака, який походить з Аляски та арктичних районів.

Аляскинський маламут - один з найстаріших арктичних їздових собак. Своєю назвою порода зобов'язана аляскинському племені малемутів, яке проживало на берегах протоки Коцебу в західній частині Аляски. Це плем'я широко використовувало собак для роботи в упряжці, а також вони допомагали тягти човен.

Золота лихоманка, яка охопила Аляску в другому десятилітті минулого століття, забезпечила великий попит на маламутів. Золотошукачі шукали все нові і нові варіанти схрещування різних собак (у тому числі маламутів), щоб отримати найшвидшу упряжку.

У собак цієї породи є ще одна цікава особливість - вони практично не гавкають. Маламутів цінять за їх надзвичайно тонкий зв'язок з хазяїном і добродушність.

Маламути колись тягали навіть човни (фото: pixabay)

Афганський хорт

Це порода мисливських псів, привезена на Захід у кінці 19 століття англійськими офіцерами, які служили на індійсько-афганському кордоні.

Афганські хорти належать до гончаків і поєднують у собі силу, швидкість і завзятість. Довга і шовковиста шерсть потребує регулярного вичісування. Вони дуже віддані своїм господарям, а до чужаків ставляться байдуже.

Порода - дуже давня, навіть за легендою, хорт був серед тварин, яких Ной взяв у свій ковчег.

Цікаво, що згідно з дослідженнями афган є одним із найскладніших собак у дресируванні.

Афганського хорта взяв на свій ковчег Ной (фото: Вікіпедія)

Басенджі

Басенджі - мисливський собака, родом з Африки.

Це єдина порода собак, котра зовсім не гавкає. Дуже рідко собака цієї породи може видавати різноманітні звуки, що не тільки відповідають якійсь ситуації, але й її настрою: бурмотіння, сміх, фиркання, трель.

Перші сліди собак, подібних до басенджі, знайдені в єгипетських захороненнях, яким понад шість тисяч років. Настінні зображення, барельєфи, статуетки, скриньки та інші предмети побуту і культу вироблені у вигляді собаки, подібної до басенджі.

Навіть в могилі поруч із саркофагом фараона Тутанхамона були знайдені забальзамовані, обгорнуті в дорогі тканини, просякнуті пахощами мумії басенджі з ошийниками із дорогоцінного каміння. Дехто вважає, що для фараонів басенджі були більше, ніж собаки для полювання, вони були "живими амулетами", які захищали від чорної магії і чаклунства.

Басенджі любили єгипетські фараони (фото: pixabay)

Лхаса-апсо

Порода собак, виведена в Тибеті. Монахи вважали лхаса-апсо талісманом, здатним попереджувати про наближення небезпеки.

Лхаса - столиця Тибету, а "апсо" - слово, що означає тибетською мовою "бородатий". Відповідно, назву породи можливо перевести як "бородатий собака із Тибету".

Розводили лхаса-апсо переважно у монастирях Тибету. На заході лхаса-апсо з'явилися лише у другій половині 19 століття, оскільки вивіз цих собак був забороненим.

Лхаса-апсо дуже цінували тибетські монахи (фото: Вікіпедія)

Пекінес

Ці малі пухнасті собаки, виведені в Стародавньому Китаї понад 2000 років тому. Їх назва походить від міста Пекін.

Пекінеси дуже шануються у Китаї. Вони є символізують маленьких духів-охоронців.

Цікаво, що за весь час існування порода не зазнала суттєвих змін. Єдина відмінність у тому, що сучасні власники пекінесів і судді на собачих виставках віддають перевагу пекінесам з довшою шерстю (королівські), у порівнянні з шерстю середньої довжини.

Найпоширеніше забарвлення - чорно-рудий, також зустрічаються чорні та палеві пекінеси.

Пекінес попри свої розміри близький родич вовка (фото: pixabay)

Салукі

Це порода хортів, які вважаються однією з найдавніших. Колись цього витонченого собаку використовували для полювання на газелей, зайців та іншу дрібну дичину.

Зображення подібних собак зустрічаються по всьому Родючому Півмісяцю в Єгипті. Найдавніші датуються приблизно 3500 роком до н. е., а в єгипетських похованнях такі зображення зустрічаються з 22 століття до н. е.

Порода сформувалася в кочових племенах арабів-бедуїнів, які вважали шляхетних салeки давнім даром Аллаха і дбали про збереження в поколіннях бездоганної краси, виняткової швидкості та витривалості.

Салукі здатен розганятися до 70 км/год (фото: pixabay)

Самоїд

Це одна із найдавніших нині відомих порід їздових собак. Протягом 3000 років самоїд був компаньйоном людей північних племен самоїдів (сьогоднішні їх нащадки - ненці).

Самоїд завдяки своїй ізольованості від зовнішнього світу, уник процесу селекції та змішання із іншими породами.

Британський зоолог Ернст Кілбрун-Скот в 1889 році провів три місяці серед самоїдських племен. Повертаючись до Великої Британії він привіз із собою декілька собак цієї породи. Ці собаки є засновниками західного самоїда.

Собака вимагає ретельного дресирування із ранніх років та постійних фізичних навантажень.

Самоїди були ізольовані, тому зберегли риси породи (фото: pixabay)

Шіба-іну

Це порода мисливських собак, виведена на японському острові Хонсю, найменша з шести порід споконвічно японського походження. 1936 року оголошена національним надбанням Японії, де основне поголів'я цих собак перебуває в селах.

Шіба належить до стародавніх порід. Її предками були собаки, яких використовували для полювання на пернату дичину в заростях із густим підліском, а також на ведмедя, оленя та кабана.

Археологами знайдені останки собак схожого типу, що датуються 4-3 століттями до н. е. Порода шіба-іну належить до групи шпіців, має всі властиві їм характеристики: гострі стоячі вуха, особливу форму хвоста, густу дворівневу шерсть.

Будучи близьким родичем акіта-іну, шіба характеризуються більш дрібними розмірами. Спорідненість порід підтверджено генетично.

Шіба-іну - національне надбання Японії (фото: Вікіпедія)

Сибірський хаскі

Порода - заводська спеціалізована порода, отримана американськими кінологами у 30-х роках 20-го століття, як їздова собака.

Предками сибірських хаскі прийнято вважати чукотських їздових собак, окремі представники яких були вивезені на Аляску на початку 20 століття. Саме на основі цих представників і створювалася нова порода.

Вони надзвичайно інтелектуальні, енергійні, але й уперті, так що потрібно бути готовим до несподіваного.

Хаскі - одна з найдавніших порід (фото: pixabay)

Тибетський тер'єр

Це давня порода невеликих пастуших собак з розкішною шерстю і самостійною вдачею, виховуваних ламами у тибетських монастирях. Дала початок таким породам, як ши-тцу, лхаса-апсо і тибетський спанієль.

Ці собаки розводилися ще дві тисячі років тому. Виводили їх в основному тибетські ченці як талісманів, там ця порода собак носила статус священних тварин. Великих цуценят віддавали пастухам, а на маленьких була покладена відповідальна місія - охорона монастиря.

Це життєрадісна, весела і товариська тварина, ідеальна собака-компаньйон. Легко та швидко засвоює нові навички, добре піддається дресуванню. Хоч вони й не є істинними тер'єрами та ніколи не використовувалися для полювання, вони із задоволенням служать своєму господареві. Головна відмінна риса тибетського тер'єра - працьовитість.

Тибетський тер'єр вважався священною собакою (фото: pixabay)

Чау-чау

Є цікава версія про походження чау-чау від ведмедя, що так імпонує любителям цієї породи. На перший погляд, вона не витримує ніякої критики, але, з другого боку, - блакитно-чорний язик ріднить чау-чау саме з ведмедем. Очевидна схожість спостерігається й у рухах, і в анатомії, й у будові черепа.

Чистокровних чау-чау, усупереч поширеній думці, в Китаї, ймовірно, не їли - для їжі використовували покручі, а чистокровні пси широко використовувалися як сторожові собаки і для полювання на великого звіра.

Дослідження показує, що чау-чау є однією з перших примітивних порід, що еволюціювали від вовка, як вважається, в посушливих степах північного Китаю і Монголії. На китайському барельєфі 150 року до н. е. зображений мисливський собака зовні схожий з чау-чау.

Чау-чау - родич ведмедя? (фото: pixabay)

Шар-пей

Шар-пей відомий такими відмітними рисами, як надзвичайно глибокі складки шкіри та синьо-чорний язик.

Складки на черепі та плечах, маленькі вуха і "гіпопотам'яча" морда надають шар-пею унікальний вигляд. 1978 року шар-пей був занесений до Книги рекордів Гіннесса як найрідкісніша в той час порода у світі.

Ця давня порода собак, сформувалася в Китаї. Походження цієї породи, на жаль, невідоме.З усім тим, у результаті генетичних досліджень учені довели, що породі шар-пей уже понад трьох тисяч років. Відомо, що ці собаки жили на території Китаю у 3–2 столітті до нашої ери.

Археологами були знайдені гробниці старокитайського народу, на стінах яких були зображені собаки з численними складками і серйозним виразом морди.

Шар-пей - справжній рекордсмен (фото: pixabay)

Ши-цу

Ця декоративна порода вважається традиційно китайської собакою. За переказавит 1653 року тибетський далай-лама подарував китайському імператорові кілька собак ши-цу. Згодом породу перетворили на "заборонену", що належить виключно імператорській сім'ї.

Як подарунок імператор іноді дарував найбільш високопоставленим чиновникам саме ши-цу. За деякими документами вважається, що в Тибет ши-тцу прийшли з Візантії на початку 7 століття, тобто порода має європейське коріння. Але це лише припущення.

В Європу ши-цу повернувся завдяки норвезькому послу в Китаї наприкінці 1930-х років, якому сука ши-цу на прізвисько Лейдзі дісталася в подарунок.

Існує також легенда, що Будду супроводжував в дорозі маленький собачка, готовий в будь-який момент перетворитися на величезного лева для захисту господаря або для того щоб Будда їздив на ній. Вважається, що собачкою був саме ши-цу.

Ши-цу - імператорський пес з давньою історією (фото: Вікіпедія)

Зазначимо, що генетичне дослідження порід собак принесло низку сюрпризів, зокрема, кілька порід виявилися не настільки стародавніми, як про них звикли думати (норвезький елкгаунд, фарао-гаунд, івицький хорт).