Це не так просто: секрети ідеальної чисто української вимови слів

Не наближайте звук [о] до [а]

Звук [о] завжди повинен бути чітким і чистим. При цьому не грає ролі, наголошений він чи ні. В українській мові слово "говорити" не може звучати як "гаварити".

Це притаманно лише російській мові, де звук [о] часто стає літерою "а".

Не наближайте звук [и] до [і]

За спостереженнями філологів, найчастіше таке полюбляють робити на Київщині. Якщо у слові звучить літера "и", то не варто робити з неї "і" як у правописі, так і в мовленні.

Тобто вимовляти "рокі" замість "роки", "трохі" замість "трохи", "чітати" замість "читати". Знову-таки: таке пом'якшення не властиве українській мові.

Чітко вимовляйте йотовані я, ю, є, ї, коли вони позначають два звуки

У словах, де ці літери стоять перед іншими голосними або на початку, повинно чітко чутися два звук.

Наприклад, [Украйіна], а не [Украіна], [обіцяйу], а не [обіцяу], [свойе], а не [свое]. Такі помилки трапляються не часто, проте також іноді виникають.

Не оглушуйте дзвінкі

Вище ми зазначили, що в українській мові немає певних пом'якшень. Так само немає й оглушення дзвінких літер.

Неправильно замість [б], [д], [г], [ж], [з] вимовляти [п], [т], [х], [ш], [с]. Наприклад, [репорташ] замість [репортаж], [дуп] замість [дуб], [привіс] замість [привіз].

Не "цікайте" та не "дзікайте"

Прислухайтеся до себе. Чи не вимовляєте ви [мабутць] замість [мабуть], [дзіти] замість [діти]?

Якщо так, то зав'язуйте із цим. Така вимова характерна для російської та білоруської мов, в українській - звуки [д] і [т] вимовляємо глухо.

Звук [ч] твердий

Якщо дзвінкі не можна оглушувати, то літеру "ч" не можна пом'якшувати. Вона звучить твердо незалежно від того, яка літера йде наступною.

Не вимовляйте "чяй", "чюю", "чітати". Уявіть, що ви намагаєтеся випустити ротом повітря, вимовляючи літеру "ч". Існує також скоромовка для розвитку твердості звуку: "Чашечка чорного чаю зі свіжовичавленим лимончиком і шматочком чебрецю".

Буква "щ" в українській позначає два звуки [шч]

Так, ця літера складається з двох звуків так само як і літери "я, ю, є, ї". Тому у словах буква "щ" повинна звучати відповідно.

Вимовляємо їх коротко й чітко: [боршч], [дошч], [шчастя].

Звук [в]

У кінці слова та перед приголосним звук [в] наближається до [у]. Щось середнє між [в] та [у]. Таку вимову часто можна почути в англійській мові, і так само вона характерна для української.

Правильно вимовляти: [віўторок], [прийшоў], [наўчати], [воўк]. Запам'ятайте також, що звук [в] не можна наближати до [ф], щоб не було [любоф], [кроф]. Це притаманно росіянам, а не українцям.

В українській мові немає редукції

Редукція - це спрощення у словах або, простіше кажучи, ковтання якихось букв. Звуки треба вимовляти чітко й повнозвучно, не ковтати їх. Вимовляємо [київського], а не [киівськоо], [багато], а не [баато].