"Це була помста". Історія життя і деталі загибелі відомого пілота Владислава Рикова

Історія життя Владислава Рикова

За словами командира загиблого пілота, Героя України, підполковника Ростислава Лазаренко, Владиславу було шість, коли бандити вбили всю його сім’ю.

Сам хлопчик отримав поранення та залишився живим.

"Згодом у нього з’явиться справжній янгол-охоронець, якого він називатиме рідним батьком… Повний кавалер орденів “Богдана Хмельницького” та “За мужність” - один із найкращих українських льотчиків-штурмовиків", - написали про Рикова у ПС ЗСУ.

Владислав Риков (фото: facebook.com/kpszsu)

Пригадуючи день, коли не стало льотчика-штурмовика, Лазаренко розповів, що це був звичайний "бойовий день".

Пилотам було доручено типове завдання - нанесення ударів по ворогу. Вони вивчили цілі, обговорили план і підготувалися до вильоту.

"Усе, як завжди… Влад потиснув руку. Виліт… Жити йому залишалось 17 хвилин, - Насправді, ти ніколи цього не відчуваєш… Війна чомусь забирає найцінніше саме в той момент, коли ти максимально спокійний, коли думаєш, що обстановка більш-менш і це звичайний політ…", - пригадує ранок 7 лютого командир.

Похорони Владислава Рикова (фото: facebook.com/kpszsu)

Ракета, запущена окупантами, атакувала український літак у присутності Ростислава Лазаренка, який стежив за двома українськими штурмовиками і контролював те, що відбувається, в пункті управління.

Він також помітив винищувач противника.

За його словами, росіяни вперше за довгий час скористалися ракетою Р-37. Цей ракетний удар не залишив літаку жодних шансів, усе сталося за лічені секунди.

"Ведений бачив, як у літак ведучого прилетіла ракета. І я бачив. Влад нічого не встиг сказати в ефірі. Я переконаний: це була помста, адже напередодні ми конкретно "насипали" рашистам... Влад був дуже цінний для мене. Давно вирішив берегти його, принаймні намагатись. Та як вберегти на війні", - говорить Лазаренко.

Похорони Владислава Рикова (фото: facebook.com/kpszsu)

Відповідь на це питання невідома навіть батькові Влада, Юрію Покусаю, який взяв опіку над маленьким хлопчиком, дізнавшись, що той залишився сиротою.

Родич загиблого поділився спогадами про дитинство сина, коли вони часто разом проводили час на аеродромах, і хлопчик із захопленням дивився в небо.

Саме ці спогади допомогли Владиславу швидко визначитися з вибором професії - він вступив до Харківського національного університету повітряних сил.

"Моє життя тісно пов’язане із авіацією, тож ми годинами могли обговорювати різні професійні моменти. А з початку широкомасштабного вторгнення ще й "працювали" поруч, син - у бойовому штурмовику, я - із цивільним повітряним патрулем", - розповів батько пілота.

"Траплялось, що і пуски по нас здійснювали майже одночасно… Чомусь завжди самовпевнено думав, що із ним все буде добре… Я дуже рано став батьком і, на жаль, дуже рано втратив сина…", - додав він.

Зазначимо, що у Рикова залишилась дружина та маленька донечка Міра.

Владислав Риков з донькою (фото: facebook.com/kpszsu)

Командир дав обіцянку, що завжди підтримуватиме їх.