"Тридцять годин на нулі з піхотою": український фотограф показав реальні будні військових (фото)

Костянтин Ліберов показав реалії військових на нулі

"Тридцять годин на нулі з піхотою. Тридцять годин в тісному бліндажі 1,5 на 1,5 метра", - починає свою розповідь фотограф.

Заїжджали військові з Костянтином на позиції у Харківську область вночі через темний ліс. На підʼїзді вони бачили розриви від артилерії. Гусянку дуже добре чути, дорога одна. А розриви були все ближче до них.

"Забігаємо до темного вологого бліндажа, де ледве змогли поміститися всі разом (5 людей). По нас одразу починають працювати гради й стволка. Ворог в 50-70 метрах, бачить і чує все. Він хоче крові. В бліндажі троє хлопців, які мають вже заходити на позиції. Хвилин 40 вони чекають, доки закінчиться обстріл. Трохи стихає і хлопці рушають на позиції", - розповідає у дописі Костянтин

Майже відразу по рації чутно крики "300!". Один з хлопців став на "лепесток", до позицій він так і не дійшов. Двоє поранених, один важкий.

Як проходять тридцять годин українських військових на нулі (фото: instagram.com/libkos)

В повній темряві, жодних ліхтарів, четверо військових на носилках бігом несуть важкого до точки евакуації. Щойно завантажили його у броню - починається обстріл. Щонайменше 15 розривів важкої арти. У вухах був дзвін і Костянтина трохи контузило.

"Добігаємо до укриття і так сидимо до ранку: в маленькій норці 5 людей. Спати сидячи. Затікає все, що може, навіть мʼязи, про існування яких я досі не підозрював", - каже фотограф.

За його словами обстріли тривали всю ніч. Під ранок, після безсонної ночі, чоловік розумів, що треба виходити. Бо він не може просидіти так весь світловий день.

"Як би не було страшно, я приїхав сюди, щоб показати, як хлопці виживають. Тут не буває журналістів. Я мушу вийти назовні", - заявляє він.

Костянтин зізнався у дописі, що це були дуже стресові 15 хвилин, які за відчуттями тривали вічність. Все робиться бігом, постійно пригинаючись від коротких свистів. Але найбільшим страхом стали дрони.

"Підіймаю голову та прислухаюсь, щоб не пропустити в густому тумані смертельну пташку. І дивлюсь під ноги: всюди "лепестки", - описує події фотограф.

"Залітаємо назад в "норку" якраз перед початком чергового обстрілу. Обстріл тут це не міна раз на 20 хвилин. Обстріл - це залпи з арти з розривами кожну секунду, які можуть тривати годину. Вибачте за деталі, але я зміг вийти назовні по-маленькому тільки вночі. Готував себе до думки, що скоріш за все доведеться робити це в бліндажі. Тут так буває і ніхто не засуджує", - продовжує чоловік.

Оскільки звʼязку там немає, Костя вбивав свій час переглядаючи старі фотографії з їхніх довоєнних подорожей з дружиною Владою.

"Які ми були щасливі. Яке безтурботне було життя. Розумію, що хочу відчути це знову", - завершує свою розповідь чоловік.

Як проходять тридцять годин українських військових на нулі (фото: instagram.com/libkos)