Топ-5 тварин, яких неможливо приручити або одомашнити

Єноти

Єноти є хорошим кандидатом для одомашнення. Вони вправні альпіністи та можуть залазити у вузькі місця, що робить їх чудовою робочою твариною. Якщо їх одомашнити, єноти могли б стати корисними для людей похилого віку та людей з обмеженими фізичними можливостями.

Всупереч милій зовнішності, єноти досить агресивні. Вони від природи допитливі, люблять рухатися, і швидко стають руйнівними, коли обмежені певною територією. Зазвичай за ними потрібно постійно стежити, і вони кусаються, коли голодні або злі. Укуси навіть можуть стати смертельними, бо можуть заразити людину сказом.

Оскільки єноти можуть використовувати свої руки, як люди, вони зазвичай намагаються відкрити все, до чого зможуть доторкнутися. Вони також є експертами у втечі. Насправді це основна причина, чому спроби одомашнення зазнали невдачі. Крім того, єноти люблять бути на самоті, не є соціальними тваринами і не лояльні до людей.

Ракун звичайний, єнот-полоскун (фото: Вікіпедія)

Лисиці

Колись ми повністю одомашнили лисиць. Однак вони вимерли, і сучасні спроби одомашнити їх знову лише частково увінчалися успіхом.

Вимерлу лисицю, яку ми одомашнили, називали фуегійською або яганською собакою. Цікаво, що собака породи фуегія свого часу не мала особливої популярності. Ймовірно, це було пов'язано з тим, що вона була не такою корисною, як звичайна собака.

Також є дані, що ми намагалися одомашнити лисиць задовго до фуегійської собаки, але кинули спроби заради кішок, тому що ми не могли визначити, для чого використовувати лисиць.

Цих тварин складно одомашнити через їх неймовірну впертість. Генетик Дмитро Бєляєв прагнув змінити це в 1950-х роках. Він розпочав проект з одомашнення сріблясто-чорних лисиць, які насправді є рудими лисицями, ураженими меланізмом, який є протилежністю альбінізму і робить уражених тварин чорними.

Через чотири покоління лисиці демонстрували поведінку, схожу на собачу. Вони захоплювалися людьми, виляли хвостами й облизували своїх заводчиків. Зараз, через п'ятдесят поколінь вони гавкають, реагують на людей і розуміють жести. Вони також видають звуки, які відрізняються від диких лисиць.

Проект триває і вважається успішним. Однак лисиці приручені, але не одомашнені.

Пара рудих лисиць (фото: Вікіпедія)

Дінго

Динго - собакоподібні тварини, що мешкають в Австралії. Попри схожість з собаками, вони не вважаються собаками та не одомашнені. Австралійські фермери навіть вважають їх шкідниками. Існує теорія, що ми частково одомашнили дінго тисячі років тому, перш ніж дозволити їм повернутися в дику природу.

Є невелика різниця в тому, як люди одомашнили собак і дінго. Хоча собаки вважаються компаньйонами, ранні корінні австралійці, які, ймовірно, одомашнили дінго, вважали їх джерелом їжі. Крім того, корінні австралійці не стали селекційно розводити тварин за їх сприятливими характеристиками.

Дінго в зоопарку в Сіднеї (фото: Вікіпедія)

Лосі

Кілька століть тому, коли кіннота була ще в тренді, король Швеції Карл XI вирішив, що йому потрібна більш люта тварина, яка замінить його коней. Тварина, яка з першого погляду змусить ворогів тікати з поля бою. Він зупинив свої пошуки на лосях.

На жаль для короля, план так і не спрацював. Як пізніше з'ясувалося, лось був надто небезпечним, щоб наближатися до нього. Ситуація погіршується під час шлюбного періоду, коли вони стають неконтрольовано агресивною. Крім того, лосі сприйнятливі до хвороб і мають різноманітний раціон, який важко забезпечити.

Лосі розумні істоти і зазвичай уникають фронту війни. Коли вони все-таки наближаються до поля бою, то втікають у той момент, коли перший із них гине. Спроби використовувати їх як м'ясо також не увінчалися успіхом. Тварини відмовляються йти на бійню, коли розуміють, що загнаний туди раніше лось не повертається.

Іноді лосі проявляють мало страху перед людиною (фото: Вікіпедія)

Койоти

Всі спроби одомашнити койота зазнали невдачі, тому що вони природно уникають людей. Заводчики насторожено ставляться до цих тварин, оскільки вони можуть бути заражені такими небезпечними захворюваннями, як сказ і туляремія.

Однак деякі люди наважилися на ці ризики і спробували одомашнити койота. Одним з поширених методів є схрещування самця койота з собакою-самкою. Хоча отриманий гібрид менш агресивний стосовно людини, він не є справжнім койотом.

Інший метод полягає в тому, щоб відібрати молодих диких койотів від їхніх матерів і привчати їх до дорослого життя. Дикі койоти стають менш настороженими до людини приблизно через три покоління, але вони все ще не є домашніми тваринами.

Багато спроб одомашнити койота закінчилися тим, що койот нападав на заводчика. Відбувається це тому, що близький до людини койот часто починає розглядати людину як здобич і буде шукати найкращий час для нападу. Цікаво, що койоти потихеньку одомашнюються природним шляхом.

Койот, або луговий вовк (фото: Вікіпедія)