Топ-5 дивовижних речей, які роблять дятлів особливими

Профілактика черепно-мозкових травм

Дятли щодня завдають багато сильних ударів по дереву своїми головами. Вони можуть вдаряти по стовбуру дерева до 100 разів за хвилину зі швидкістю 24 км/год, що еквівалентно тому, якби людина постійно врізалася обличчям у дерево. Попри такі навантаження, дятли уникають травм і можуть прожити понад 10 років.

Дослідники виявили три основні причини, чому дятли не отримують пошкоджень мозку:

• потужні м'язи шиї
• гнучкий хребет
• захисна кістка.

Крім того, дзьоби дятлів мають різну довжину, що зменшує передачу ударних сил, а деякі кістки черепа мають губчасту структуру, яка розподіляє навантаження. Це все разом захищає дятлів від травм під час їхньої роботи.

У дятлів гострі шипи на хвості

Дятли мають міцне тіло і можуть добре лазити по деревах. Їх хвіст має гострі шипи, які допомагають міцно триматися за кору дерева, ніби третя нога. Також, коли дятел довбає дерево, щоб знайти їжу або зробити гніздо, він використовує свій хвіст для стійкості.

Шипи на хвості разом із кігтями допомагають дятлу надійно триматися за стовбур дерева і не падати, навіть якщо він знаходиться в незручному положенні. Хвіст дятла особливо помітний, коли він розпущений у вигляді віяла з гострими кінчиками.

Відносини між дятлом і колібрі

У лісах Північної Америки чотири види дятлів: Вільямсона, жовтобрюхі, червоношийні та червоногруді. Вони роблять маленькі отвори в стовбурах дерев, щоб добувати сік і їсти комах, які збираються навколо нього. Вони утворили взаємовигідне партнерство з колібрі. Поки дятли свердлять отвори, колібрі слідують за ними, щоб харчуватися соком.

Колібрі захищають ці джерела їжі, відганяючи більших птахів, що намагаються поласувати соком, зберігаючи їжу і для себе, і для дятлів. Для колібрі сік є важливим джерелом поживних речовин, особливо навесні, коли може бракувати квіткового нектару.

Фахівці з кактусів

Дятли, що живуть у пустинях США та Мексики, використовують сагуаро, величезні кактуси, 13 метрів у висоту і 3 метрів у діаметрі - як джерело їжі та укриття. Ці птахи, довжиною близько 25 сантиметрів, мають коричневе оперення з яскравою спиною та червоними акцентами на обличчі. Вони харчуються не тільки комахами, а й плодами та ягодами кактусів.

Товстий дзьоб цього дятла допомагає підтримувати здоров'я сагуаро, видаляючи шкідників і пошкоджені тканини, що сприяє загоєнню кактуса. Щороку вони викопують нові гнізда, а покинуті порожнини стають притулком для інших тварин, здебільшого гризунів та рептилій.

Захист від тирси і тріски

Дятли мають кілька унікальних адаптацій, які допомагають їм витримувати сильні удари при довбанні дерев. Окрім хвостів, які слугують підпорою, і амортизуючих черепів, у них є щетина або м'яке пір'я навколо ніздрів для захисту від пилу та уламків. Спеціальні повітряні мішки фільтрують пил, що потрапляє в ніздрі.

Найменший північноамериканський дятел, завдовжки 15 см, має великі носові щетинки. Цей чорно-білий птах, з червоною плямою на потилиці у самця, зустрічається від Флориди до Аляски.

Ще одна особливість дятлів - напівпрозора третя повіка, або "миготлива перетинка", яка закривається перед ударом, захищаючи очі від тирси та уламків і очищаючи їх під час руху.