"То є нога, то немає". Ветеран Андрій розповів, як повертається до звичайного життя після ампутації

Про перші кроки з протезом

Першими були думки: "Нарешті я пішов!" Це щастя і радість, і з кожним днем це відчуття посилюється. Уже й бігати починаю, але поки на біговій доріжці. Радію, що поступово повертаюся до повноцінного життя. З'явилося більше мобільності.

Наразі можу навіть цілий день на ньому проходити. Але ще триває реабілітація. Займаюся із фізіотерапевтами: у басейні, на бігових доріжках, велотренажерах. Ходжу на різні масажі.

Велотренажер дається найлегше. А от бігову доріжку тільки опановую. Ходити вже довго можу, а бігати ще ні.

Про повернення до "довоєнної" професії - вчителем фізкультури

Навіть не знаю, що й сказати… На жаль, у мене після контузії "повилазили" деякі проблеми. І цим я наразі більше переймаюся.

Якщо підлікуюся, то, гадаю, зможу повернутися до викладання.

Про підтримку з боку друзів

Підтримка від родичів і друзів, звичайно, є. З друзями от нещодавно зустрічався у Києві. Коли приїжджаю на вихідних додому, у Вінницю, багато гуляю містом разом із рідними.

Якось з друзями цілісінький день гуляли Києвом - з ранку аж до десятої вечора.

Андрій Коновалов (фото: особистий архів)

Про людей з інвалідністю

Друзі та знайомі мене оберігають, завжди намагаються допомогти, як то кажуть, подушку підкласти. Але я відмовляюся - потрібно самому вчитися і звикати...

Знаєте, є люди з інвалідністю, які вважають, що їм усі винні. Мені такий підхід не подобається.

Мені ніхто нічого не винен, я мушу сам усе робити та покладатися лише на себе.

Про інклюзивність і реакцію людей на протез

Є різні люди. Є байдужі люди. Наприклад, коли я заходжу у метро, хтось поступається місцем, а хтось - ні, вдає, що не бачить мене.

А взагалі я для себе не бачу великих проблем, коли потрібно пройти на протезі. От і в метро вже навчився їздити. Протез - це вже, як друга нога! Коли до нього звик, то взяв і пішов - взагалі проблем не бачу. Коли йду у штанах, то не видно, що я на протезі.

Що стосується проблем із переміщеннями містом, то, мені здається, це більше стосується тих людей, що на кріслах колісних. Для них не завжди є пандуси.

Про те, як доньки відреагували на протез

Доньки вже звикли. Молодша на перших порах сміялася, мовляв, то є в тата ніжка, то немає. Я ж протез знімав, а вона раніше такого не бачила… А зараз от прикрасила мені протез наліпками, сказала - мені личить.

Доньки Андрія прикрасили протез тата (фото: особистий архів)

Про мрію

Хочу в гори! Хочу придбати власне житло у Вінниці. Але для початку потрібно "виписатися" з армії. Наразі я проходжу повторну ВЛК. Якщо вирішать, що я обмежено придатний, то буду служити далі. Якщо ні, перейду до реалізації задуманого. На далеке майбутнє не хочу будувати планів.

Порада військовим, які очікують на протезування

Не падайте духом і не пускайтеся берега, бо буде ще гірше. Я маю на увазі, не варто вдаватися до вживання алкоголю і таке інше. Цього робити не можна!

Краще читати книжки, дивитися фільми, комусь до церкви сходити. Треба спробувати знайти себе в якомусь занятті. Може, комусь йога потрібна чи психолог хороший.

Андрій Коновалов (фото: особистий архів)