Тисячі українців живуть в аеропорту Берліна і їм нема куди йти: що про це відомо

Майже як у фільмі "Термінал"

Колишній аеропорт Тегель у Берліні – це величезна територія аеродрому, де раніше десятками відправляли та приймали рейси. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, у Тегелі відкрили один із найбільших пунктів прийому біженців.

Буквально за один місяць там поставили наметове містечко та оснастили його всім необхідним для людей. Спочатку планувалося, що у цьому центрі прийматимуть людей на кілька днів, а потім розподілятимуть. Дозвіл діє для центру до вересня, але швидше за все владі доведеться продовжити його до кінця року.

Центр розташований на території, що суворо охороняється, стороннім вхід туди заборонений. А місцеві жителі, яких зараз близько 3 тисяч людей, користуються спеціальним автобусом-шатлом.

Житло закінчилося

До Берліна з початку повномасштабного вторгнення приїхало понад 100 тисяч українців. Загалом зараз у Німеччині громадян України вже понад 1 мільйон. Наразі потік значно скоротився і в день приймають у середньому 70 осіб.

Проте постала інша проблема – закінчилося житло. Раніше українців розподіляли у комунальні гуртожитки, соціальні квартири та модульні містечка. Але місць там зараз нема.

Ще частина українців оселилася у друзів, родичів, знайомих, у прийомні сім'ї або ж орендувала житло за комерційними цінами. Для 3 тисяч українців знайти житло поки що не можуть, і вони вже майже пів року мешкають в аеропорту.

"Головна проблема у нас, що нам фактично ніде розміщувати людей. Комунальних гуртожитків у нас майже не залишилося. Тому всім, хто не має в Берліні друзів чи сім'ї, де вони можуть зупинитися, знайти квартиру все важче, тому ми поставили намети, де люди живуть доти, доки не знайдеться постійне житло", - пояснює речник центру Моніка.

Доводиться ходити у масках

Попри те, що в більшості країн Європи карантин закінчився, в центрі люди змушені ходити в захисних масках через велике скупчення людей, серед яких багато літніх людей і маленьких дітей.

Усіх новоприбулих реєструють, кому потрібно – допомагають із документами, подати на соціальну допомогу та захист. Якщо потрібно – надають негайну медичну допомогу.

У центрі працює тисяча волонтерів від різних організацій. Є перекладачі, а також російськомовні. Сума допомоги – близько 500 євро на місяць.

Наразі на території аеропорту знаходиться близько півтисячі дітей. І для багатьох мам існує ще одна проблема - немає можливості відправити дитину до дитячого садка чи школи.

Навчаються на одному комп'ютері втрьох

Одеситка Олена приїхала до Берліна з трьома дітьми та хворою матір'ю. Для неї ситуація просто нестерпна, тому що без реєстрації постійного житла дітей не беруть до школи. Тому діти навчаються дистанційно в українській школі – утрьох на одному комп'ютері.

"Самі розумієте, як тут на кухні можна зробити уроки, всі крутяться, голосно, незабаром розпочнеться обід", - розповідає українка.

Не особливо комфортні умови й для життя для всієї родини. У кожній спальні – по 10 двоспальних ліжок та по одній поличці для кожного мешканця. Харчування триразове та одноманітне. Приготувати щось дієтичне дітям чи хворій мамі Олена не може – немає холодильника. Але повертатися до України сім'я поки що не планує.

"На 30 квадратних метрах живе 30 людей. Чоловіки, жінки, чужі чоловіки та жінки, і діти, і малюки, всі разом. Тут кажуть, що це транзитна адреса, але, по суті, 6 місяців і більше ми тут знаходимося. Людям з дітьми важко, але якщо люди сидять у підвалах, десь в окопах, то, звичайно... У нас просто виходу немає, розумієте?.. Під ракетні обстріли я дітей повезти не можу, мама хвора - скільки я можу винести на собі? 6-річного та трирічного, це 20 хвилин, це ціна нашого життя", - каже Олена.

Українці зі статусом тимчасового захисту в Німеччині мають право на соціальне житло, але на нього шалений попит і, звичайно, на всіх його не вистачає.

Довге проживання у такому гуртожитку та боротьбу з німецькою бюрократичною машиною витримують не всі, багато хто повертається. Але багатьом українцям вже просто нема куди повертатися.