Не тільки коси. Які зачіски робили українки в давнину і як доглядали за волоссям

Які зачіски робили українки

Найпоширенішою зачіскою українок у давнину була коса - одна або декілька. Незаміжні не покривали голову, а заміжні - одягали хустки, перемітки, очіпки тощо. Коса у давнину вважалася ознакою краси й цноти. У народі говорили: "Нема коси, нема краси".

Після того, як дівчина виходила заміж, її косу або розплітали, або обрізали волосся, а голову покривали хусткою або очіпком. Вийти на люди після одруження з непокритою головою вважалося гріхом.

До речі, на весілля досі під час обряду розплітання коси вмикають пісню "Горіла сосна, палала", у якій є слова:

Ой коси, коси ви мої

Довго служили ви мені

Більше служить не будете

Під білий вельон підете

Село Старе, Бориспільського району Київської області. Кінець 1930-х років. Наречена (ліворуч) і дружка (фото: facebook/Старі фотографії України)

Змалку за волоссям дівчаток ретельно доглядали. Коли новонароджену дівчинку вперше купали, то клали поруч гребінець, бажаючи, щоб волосся росло довгим і густим.

Вперше дівчинку стригли на її перший день народження. Зазвичай це робив хрещений батько. Трішки зрізаного волосся залишали на пам'ять, а решту спалювали. Часто це була єдина стрижка, аж до весілля. Тому дівчата мали довге і густе волосся. Обрізати кінчики самостійно не можна було.

Дівчатам не дозволено було із розпущеним волоссям сідати за стіл чи розпочинати якусь роботу. У народі говорили: "не вари борщу, поки не заплетеш косу".

Лише під час ворожінь на судженого-рядженого на свято Андрія дівчата могли розпускати волосся.

Причорномор’я, початок ХХ століття (фото: Музей Івана Гончара)

Рівне, кінець ХІХ століття (фото: frankolive.wordpress.com)

Обряд "заплітини" і весільні зачіски

У віці 5-6 років хресні мами заплітали дівчаткам перші коси. Це був важливий ритуал, який називався "заплітини". Волосся заплітали по-особливому - з чотирьох боків, з лоба, з потилиці, від вушок.

На весілля часто заплітали одну або дві коси й викладали у вигляді віночка. Проділ робили рівний, ділили волосся на дві частини, іноді плели колоски. Проте поширенішим варіантом була рівна гладка зачіска.

У різних регіонах зачіски відрізнялись. На Галичині часто заплітали чотири коси - дрібушки.

На весілля зачіски доповнювали пишними віночками, у повсякденному житті могли вплітати стрічки чи живі квіти. Колись був звичай, що парубки дарували своїм коханим тричі на рік кольорову стрічку, як нагадування про те, щоб вони дбали про свою косу.

Луганськ, початок ХХ ст. (фото: shusek.livejournal.com)

Кременчук, перша половина ХХ століття (фото: етнографічна збірка "Древо")