Ми знаємо, що вулкани - це масивні гори, що вивергають вогняну магму зі своїх вершин. Ми навіть знаємо назви найвідоміших, таких як Везувій чи Сент-Хеленс. Однак у світі існує безліч фактів про ці вогнедишні гори, які можуть виявитися вам невідомими.
РБК-Україна (проект Styler) розповідає, які є цікаві факти про вулкани, про які ви не здогадувалися.
Під час підготовки матеріалу використовувалися такі джерела: Earth Now, Live Science, National Geographic Society.
Так, такі камені існують насправді, а не лише у міфах та фентезійних історіях. Єдина порода, здатна плавати у воді, - це вулканічна пемза. Вона утворюється із застиглої лави з великою кількістю газових бульбашок, що робить її дуже легкою та пористою.
Чим більше цих повітряних порожнин у породі, тим нижче її щільність, і краще вона тримається на поверхні води. Однак згодом ці порожнини можуть заповнюватись водою, і в цьому випадку пемза тоне.
Також, якщо камінь занадто маленький, поверхневий натяг води може перевищити силу Архімеда, і він теж може потонути.
Іноді після сильних вивержень пемза накопичується на поверхні океану, утворюючи величезні плоти, які можуть пливти за течією. Наприклад, у 2019 році було помічено такий пліт з площею 150 квадратних кілометрів у Тихому океані. Однак ці "острова" не дуже стійкі і можуть швидко зруйнуватися під впливом хвиль та вітру.
Відомо, що вулкани здатні породжувати лаву та хмари розпечених газів, проте вони також можуть стати причиною і незвичайніших природних явищ, наприклад, блискавок.
Вулканічна блискавка, відома також як "брудна гроза", є електричним розрядом, що виникає в хмарі попелу, що піднімається під час виверження. Спочатку це явище було зареєстроване у 79 році нашої ери поблизу вулкана Везувій.
Воно відбувається через різницю електричних потенціалів між частинками газів і попелу, що вивільняються при виверженні. Гази мають позитивний заряд, тоді як попіл - негативний. Коли ці компоненти стикаються, з'являються електричні розряди. У цей процес також залучено водяну пару, що виділяється при виверженні.
Колір вулканічної блискавки може змінюватись від яскраво-білого до оранжево-червоного і навіть синього, що створює вражаючий контраст із темним нічним небом або хмарами попелу.
Це природне явище має цікавий побічний ефект: при температурі розряду до 30 000 градусів Цельсія частки попелу і породи, що знаходяться в повітрі під час виверження, розплавляються і утворюють скляні кульки або трубочки, які називаються фульгуритами.
Іншим атмосферним явищем, що виникає під час виверження, є веселка. Великі кількості попелу, пилу та газів, що викидаються в атмосферу, взаємодіють з вологою та хмарами. Якщо на небі світить сонце, його промені переломлюються частинками, викинутими вулканом, і утворюється різнокольорова дугоподібна смуга.
Існують не лише наземні вулкани, а й підводні, які можуть підтримувати власні екосистеми. Ці дірки в земній корі, з яких вивергається розпечена магма, є джерелом не тільки небезпеки, але й тепла, мінералів і поживних речовин для різних рослин і тварин.
Наприклад, археї використовують хімічну енергію та мінерали з вулкана для свого обміну речовин. Деякі види молюсків утворюють унікальні спільноти, що базуються на симбіозі з бактеріями, які окислюють хімічні сполуки. А гідротермальні трубчасті черв'яки здатні за допомогою енергії сірководню синтезувати органічні речовини.
Найбільш незвичайним прикладом такої підводної екосистеми є вулкан під назвою Кавачі, розташований у Тихому океані біля берегів Соломонових островів. Незважаючи на те, що він затоплений водою, періодичні виверження створюють тимчасові острови з лави та попелу. У той же час у кратері мешкають різноманітні морські створіння, включаючи тихоокеанські полярні та молотоголові акули.
Існує кілька гіпотез щодо причин, через які ці істоти населяють вулкани. По-перше, акули можуть використовувати теплу воду в кратері як своєрідний термостат, що регулює температуру їх тіла.
По-друге, у вулкані вони знаходять багато риби, яка харчується мінералами, бактеріями та водоростями з гарячих джерел. Нарешті, акули можуть використовувати кратер як притулок від хижаків чи конкурентів.
Ті, хто грали в Minecraft, Dwarf Fortress чи Terraria, знають, що коли лава зустрічається з водою, вони створюють обсидіан. Але це не просто ігровий механізм - у реальному світі застигла магма справді утворює цю вулканічну породу.
Обсидіан складається в основному з кремнезему і має характерні чорні, коричневі або темно-сірі кольори. Його поверхня гладка і блискуча, що нагадує скло. Можуть бути інші відтінки, такі як сірий, зелений, синій і навіть рожевий.
Обсидіан може містити різні включення, такі як бульбашки газу, кристали або смуги, що впливає на його зовнішній вигляд та властивості, залежно від складу лави та швидкості охолодження.
Через свої унікальні властивості обсидіан використовувався тисячоліттями для створення кам'яних знарядь, інструментів та прикрас. Він має високу твердість і гостроту країв, що робило його популярним матеріалом для виготовлення зброї.
Наприклад, майя та ацтеки використовували обсидіан для виготовлення макуауітля - плоскої палиці-меча, втикана рядами гострих лез обсидіанових.
Сьогодні обсидіан використовується в ювелірній справі та скульптурі як декоративний камінь. Його також можуть використовувати у хірургії для створення вкрай гострих, але крихких скальпелів.
Може здатися, що вулкани не впливають на повсякденне життя пересічних людей, але це не так. Виверження, що супроводжуються викидами попелу, газів та лави, можуть призвести до значних змін у кліматі. Вони впливають на температуру, кількість опадів і навіть циркуляцію атмосфери.
Попелясті викиди з вогненної гори десь в Океанії можуть легко вплинути на життя людей в Америці та Європі.
Наприклад, найпотужніше виверження в історії людства відбулося 10 квітня 1815 року на вулкані Тамбора, що знаходиться на острові Сумбава в Індонезії. Воно призвело до викиду в атмосферу великої кількості попелу, газів та лави, що суттєво вплинуло на стан атмосфери. Колони вулканічних частинок здійнялися на висоту близько 43 км.
Це виверження забрало життя близько 71 000 людей, що стало рекордом. Острови Сумбава та сусідні території були покриті товстим шаром попелу, а потоки лави затопили довколишні райони. Але найбільшим наслідком виверження Тамбора став його глобальний вплив на клімат.
Попелясті хмари та викиди газів у верхні шари атмосфери тривалий час відбивали значну частину сонячного світла, що призвело до глобального похолодання.
У нас також є матеріал про те, що вчені з'ясували, які зміни чекають на Землю після виверження супервулкану.
А ще ми писали, що вчені дали песимістичний прогноз майбутнього для Арктики.