Створюємо домашній іконостас: які ікони вибрати і як їх розмістити

Як розташувати ікони

Домашній іконостас - це місце для щоденної молитви та духовного захисту родини. За традицією, основними іконами для іконостаса є образи Спасителя, Божої Матері та святителя Миколи Чудотворця. Спочатку розмістіть у центрі ікону Спасителя, праворуч від неї - ікону Божої Матері, а ліворуч - Миколи Чудотворця. Такий порядок вважається правильним для домашнього іконостаса та символізує гармонію та захист.

Навколо цих ікон можна додати святкові образи, такі як ікони Воскресіння або Різдва Христового, а також ікони святих покровителів членів родини. Образи можна прикрасити вишитими рушниками - наприклад, рушником, на якому стояли наречені під час вінчання. За іконами зазвичай зберігають освячені предмети: вербу з Вербної неділі, свічки з вінчання, проскури, свячену воду, а також духовні книги, як-от Євангеліє і Псалтир.

У багатьох родинах перед іконами запалюють лампаду - невелику посудину зі світильником, яка символізує молитву й віру, що не згасає. Іноді її прикрашають маленькими фігурками або орнаментами. Такий домашній іконостас є місцем, де родина збирається для молитви, черпає духовну силу та підтримку, щоб у дома панували мир і злагода.

Яким має бути наше ставлення до святинь

Ставлення до святинь має відображати глибоку повагу, адже святість Божа проявляється як у святих, так і у священних предметах і образах. З давніх часів ікони мали важливе місце в житті християнської родини: до них приносили немовлят після хрещення, ними благословляли дітей на нові життєві кроки, а на знак батьківської підтримки іконами благословляли молодят.

Святині також є духовними символами під час відходу людини з цього життя, в оточенні рідних іконостасів. Важливо уникати сварок і шуму в присутності ікон, зберігаючи належну тишу й пошану. Навчати дітей поважати святині варто з раннього віку, прищеплюючи їм розуміння духовної цінності ікон та їхнього місця в родинній традиції.

Що робити, якщо ікона зіпсувалася

Якщо ікона стала непридатною для використання і її неможливо відновити, викидати її категорично не можна. Навіть пошкоджена ікона залишається святинею, тож поводитися з нею слід із повагою.

У таких випадках рекомендується віднести ікону до церкви, де її можуть належним чином утилізувати, а саме спалити в церковній печі. Якщо такої можливості немає, можна спалити ікону самостійно, а попіл поховати у чистому місці, наприклад, під деревом у саду або на кладовищі.

Ікони нагадують нам про вічне, заохочуючи молитися і звертатися за заступництвом святих. Тому, зберігаючи святиню, ми підтримуємо наш духовний зв’язок із вічністю та заклик Спасителя до вдосконалення душі.