У світі науки існує переконання, що відкриття та знахідки зроблены професіоналам. Проте реальність дивовижніша: за цими унікальними моментами стоять звичайні люди, чия пристрасть і допитливість призвели до відкриттів, які змінили наше сприйняття.
РБК-Україна (проект Styler) зібрав інформацію про відомі відкриття та знахідки, які зробили дилетанти навіть не підозрюючи про це.
Під час підготовки матеріалу використовувалися такі джерела: ZDNet, Oxford Royale, Elsevier SciTech Connect.
Йоганн Генріх Шліман народився у небагатій сім'ї та провів своє дитинство, перебуваючи у родичів та підробляючи на різних роботах. Вирішивши змінити своє життя, Шліман із фанатизмом взявся за самоосвіту, освоївши англійську, голландську, французьку та іспанську, після чого влаштувався на посаду бухгалтера в амстердамську торгову фірму.
До 36 років він зміг піднятися з посади офісного працівника до фондового брокера, збагатившись мільйонним статком. Його багатство стало результатом успішної участі у Кримській війні 1854 року, коли він завоював ринок селітри, сірки та свинцю, отримавши прибуток від торгівлі зброєю.
Однак матеріальний успіх мало цікавив Шлімана: з дитинства його приваблювали твори Гомера та давньогрецька цивілізація. Він самостійно освоїв давньогрецьку мову. Майже все своє життя Шліман присвятив пошуку міст, згаданих в "Іліаді" та "Одіссеї".
З 1868 року він активно подорожував Грецією та Туреччиною, фінансуючи власні археологічні дослідження. У 1870 році він почав розкопки в турецькому Гісарлику, і до 1873 виявив дев'ять похованих міст, включаючи знамениту Трою.
Фелікс д'Ерелль, який народився в Канаді, завжди мріяв про пригоди з самого дитинства. Його сім'я, яка емігрувала до Канади, після смерті батька повернулася до Парижа. Там Фелікс завершив середню школу, здобувши єдину освіту у своєму житті.
Коли йому виповнилося 24, д'Ерелль повернувся до Канади. Не маючи професійних навичок, він раптово виявив інтерес до мікробіології, обладнав власну лабораторію і почав займатися дослідженнями просто з цікавості.
Протягом деякого часу він також працював санітаром у геологічній експедиції в Лабрадорі, хоча формальної освіти в медицині він не мав. Однак такі тимчасові зайнятості не давали достатнього доходу для забезпечення своєї сім'ї.
Перед Феліксом гостро постало питання, - де взяти грошей. Д'Ерелль спробував зайнятися бізнесом зі своїм братом, вклавши гроші в шоколадну фабрику, але незабаром та збанкрутувала, і невдахи бізнесмени опинилися на межі банкрутства.
Тоді за допомогою друга покійного батька д'Ерелль отримав у канадського уряду грант на вивчення ферментації та дистиляції кленового сиропу у шнапс - і раптово його експерименти увінчалися успіхом.
Пізніше він переїхав із сім'єю до Гватемали і отримав посаду бактеріолога у столичній лікарні - знову ж таки без формальної освіти. Фелікс лікував людей від малярії та тропічної лихоманки, а паралельно винайшов процес виготовлення віскі з бананів.
Під командуванням Фелікса в Мехіко була побудована винокурня, яка переганяє пустельну рослину у спирт.
Незабаром д'Ерелль повернувся з дружиною та дочками до Парижа. Якраз розпочалася Перша світова війна, і Фелікс почав виробляти ліки на потреби армії. І саме в цей час мікробіолог-самоук зробив відкриття, яке зробило його знаменитим. Він виявив, що існують віруси, що вбивають бактерії, і назвав їх бактеріофагами.
Бактеріофаги д'Ерелля спричинили фурор, тому що в ті часи ще не було антибіотиків. Фелікс успішно лікував вірусами дизентерію, холеру та навіть чуму. Заради своїх досліджень він об'їздив Індію, Китай та Єгипет. А в 1928 отримав визнання і став професором в Єльському університеті в Нью-Хейвен.
Пізніше, щоправда, про бактеріофаги на якийсь час забули, бо підібрати потрібний вірус для лікування конкретної хвороби нелегко. Простіше і дешевше було скористатися антибіотиком - пеніциліном, що щойно з'явився.
Але в наші дні про відкриття Фелікса д'Ерелля знову згадали, адже кількість штамів, які є стійкими до антибіотиків, все збільшується, і людству потрібні нові способи боротьби з ними.
Фредерік Вільям Гершель, що народився в Ганновері в 1738, прибув до Англії у віці 19 років. Його музична освіта була здобута через гру на скрипці та гобої. Згодом він став визначним композитором, а головною його професією було диригування оркестром міста Бата в Британії.
Паралельно з музичною кар'єрою, разом зі своєю сестрою Кароліною Фредерік, Гершель поглиблено вивчав математику, оптику та астрономію просто для задоволення власної цікавості. Пізніше до цих захоплень приєднався ще один брат Олександр, який працював механіком.
Разом із Кароліною Фредерік регулярно займався астрономічними спостереженнями. Вони відкрили два супутники Сатурна, Мімас та Енцелад, виявили сезонні зміни шапок на Марсі та склали каталог із 2 500 зоряних туманностей.
Гершель виявив існування подвійних зірок, вперше оцінив розміри та форму нашої Галактики. Але, мабуть, найвідоміше його відкриття Фредеріка - планета-гігант Уран.
Гершель спочатку прийняв Уран за комету, але потім усвідомив, що це справді повноцінна планета, і, більше, досить велика. За це відкриття йому було вручено вищі нагороди в англійській науковій спільноті.
Він став придворним астрономом короля Георга III, переїхав із сім'єю до престижного району поблизу Віндзорського палацу і отримав щедру платню.
Смішно, що сам Гершель так і не придумав назву для Урана. Довгий час цей об'єкт називали "Гершелівською планетою" або "Планетою Георга" на честь короля, астрономом якого був Фредерік.
Ім'я цьому гіганту згодом надав астроном Йоган Боде, прийнявши рішення: якщо всі небесні тіла названі на честь божеств античної міфології, то Гершель і Георг на небесах здаються зайвими.
19 серпня 1800 року, коли Мері Еннінг було 15 місяців, сусідка її батька Елізабет Хаскінгс разом із двома своїми подругами вирушила на кінну виставу, взявши дівчинку з собою. Жінки з дитиною розташувалися під великим в'язом. Несподівано вибухнула гроза, в дерево вдарила блискавка, і всі три жінки загинули. Мері ж вижила.
Саме цим інцидентом знайомі Мері Еннінг у наступні роки пояснювали її видатний інтелект.
Батько Мері був теслярем, але з цікавості збирав різні скам'янілості: доісторичні раковини молюсків-амонітів, хребці вимерлих звірів тощо. Після його смерті сім'я розпродала більшу частину колекції, щоб виправити фінансове становище. Але Мері успадкувала інтерес батька до давнини.
Вона не мала формальної освіти, хоча володіла навичками читання та письма. Вже у дванадцять років вона виявила та описала скелет іхтіозавра. У більш зрілому віці вона стала першою у світі, хто виявив майже два повні скелети плезіозаврів та перші останки птерозавра за межами Німеччини.
Мері також першою здогадалася, що копроліти, які часто перебували в місцях проживання стародавніх чудовиськ, є скам'янілими фекаліями. Раніше вчені джентльмени Британії невірно вважали, що це неперетравлені фрагменти їжі, що застрягли у шлунках доісторичних звірів.
Сьогодні Мері Еннінг справедливо вважається однією з перших палеонтологів. У ХІХ столітті, коли питання рівноправності статей не привертали особливої уваги, їй не було визнання за життя. Її відкриття, якими вона ділилася із Лондонським геологічним суспільством, часто приписувалися її чоловічим колегам.
Батьком Гая Стюарта Каллендара, який народився 1898 року, був професор, який спеціалізується на термодинаміці. Сам Гай слідував по його стопах, займаючись вивченням властивостей пару при високих температурах та тиску. Зрештою він став інженером, який займався проектуванням парових турбін, і досяг значних успіхів у цій галузі.
Однак в історії він залишив свій слід не як технік, а як аматор-кліматолог, який першим передбачав настання глобального потепління. Після завершення основної роботи Каллендар зайнявся дослідженням історії клімату Землі, спираючись на працю великих метеорологів XIX століття.
Він збирав дані про температурні виміри по всьому світу та зіставляв їх з архівними записами. У результаті Каллендар правильно поєднав парниковий ефект у атмосфері планети зі збільшенням концентрації вуглекислого газу. Сучасні дослідження підтверджують дивовижну точність його розрахунків, особливо з огляду на те, що він виконував їх без використання комп'ютерів, які тоді ще не були винайдені.
Без формальної освіти, Гай Стюарт Каллендар з 1938 по 1964 рік опублікував понад 35 значних наукових статей про глобальне потепління, інфрачервоне випромінювання планети та антропогенний вуглекислий газ.
І його праці, спочатку зустріті вченою спільнотою досить скептично, пізніше переконали більшість метеорологів у необхідності дослідження концентрації CO₂ в атмосфері. І тепер вплив вуглекислого газу на клімат називається "Ефект Каллендара".
Можливо, якби після роботи Каллендар не заглиблювався у цифри, ми досі не замислювалися б про перехід на відновлювані джерела енергії, а також дивувалися б, чому полярні шапки Землі тануть.
До речі, Каллендар вважав, що глобальне потепління зрештою буде корисним для людства, оскільки покращить умови для сільського господарства та відстрочить наступ наступного Льодовикового періоду.
Ви колись замислювалися, чому древні люди зображали оленів, мамонтів та інших тварин на стінах печер? Довгий час вчені вважали, що це був примітивний вид мистецтва, створений просто через відсутність інших занять. Проте британський реставратор старовинних меблів Беннет Бекон запропонував інше пояснення для печерних малюнків.
Він почав шукати повторювані візерунки та закономірності на наскельних малюнках і знайшов їх. Беннет порівняв крапки та позначки на малюнках з місячним календарем і з'ясував, що вони пов'язані з репродуктивними циклами зображених давніми людьми тварин.
Поділившись своїми спостереженнями з вченими з Даремського університету, Беннет здивував їх. Вони перевірили ще раз дані і запитали, як вони могли упустити те, що помітила звичайна людина? У будь-якому випадку висновки Беннета були опубліковані в Кембриджському археологічному журналі.
Тепер завдяки мебляру ми знаємо, що наскальний живопис не просто мистецтво, а скоріше утилітарні нотатки для мисливців.
Раніше ми писали про винаходи українців, які змінили історію.
А ще у нас є матеріал про 10 найкращих винаходів 2023 року за версією журналу TIME.