"20 днів у Маріуполі" Мстислава Чернова отримав Оскар 2024 в номінації "Найкращий документальний повнометражний фільм". Це перша нагорода такого маштабу для України, здобута за таких драматичних умов.
В матеріалі РБК-Україна (проект Styler) читайте, що відомо про режисера документальної стрічки Мстислава Чернова.
В матеріалі використані дані з сайтів Вікіпедія та Facebook-сторінки режисера.
Мстислав народився у Харкові в 1985 році. Він розпочав свою кар'єру фотографа у 2005 році, працюючи в місцевому харківському інформаційному агентстві MediaPort.
У 2008 році він отримав першу премію на місцевій фотовиставці "Харків. Місто очима городян". Того ж року відбулася його перша персональна виставка фотографій "Musica per somnia", задумана та організована за сприяння директора Харківської філармонії Юрія Янка.
У 2009 році він отримав ще одну нагороду, посівши перше місце на фотовиставці "Майже втрачений Харків", на якій висвітлив приклади руйнування старої архітектури міста.
Із 2008 року Чернов співпрацював із міжнародним проєктом "Дітям Чорнобиля" та "Novick Cardiac Alliance", фотографуючи операції на серці. У 2012 році він прожив у Камбоджі, фокусуючись на місцевих культурних та медичних проєктах.
У 2013 році творчість Чернова отримала національне визнання. Його фотографії принесли йому перше місце в українському конкурсі "Фотограф року" в номінації "Документальна фотографія".
Також у цьому році він став переможцем Pentax Awards Ukraine та конкурсу "Кращий пресфотограф України" у номінації "Портрет". У той час Чернов фотографував у понад сорока країнах та провів ще одну персональну виставку у 2013 році - "Сезон дощів", на якій презентував світлини з Далекого Сходу.
У 2013 році Чернов став президентом громадської організації "Українська асоціація професійних фотографів". Його художній проєкт-інсталяція "Зазираючи у вікна", під час якого збільшені старовинні фотографії були розміщені у вікнах покинутих будівель, привернув увагу національної преси та був повторений у наступні роки. Того ж року Чернов був запрошений взяти участь у міжнародному проєкті документальної фотографії "Unframe".
Літом 2013 року, перебуваючи в Стамбулі для фотографування, Чернов став свідком протестів у парку Гезі та на майдані Таксим. Прояви насильства вразили його і спричинили перехід від художньої та документальної фотографії до висвітлення конфліктів та воєн.
У кінці 2013 року Київ був свідком масових акцій протесту, що завершилися кровопролиттям, втечею Президента Віктора Януковича та Революцією Гідності. Чернов зафіксував ці події як кореспондент MediaPort та Unframe. Під час ескалації насильства на нього було скоєно кілька нападів, в результаті яких він отримав поранення.
Наприкінці 2013 року поліціянти напали на представників преси, пошкодили руку Чернова, розірвали його журналістське посвідчення та знищили фотообладнання.
У січні 2014 року, нехтуючи позначками "Преса", поліцейський спрямував світло-шумову гранату в бік Чернова, що призвело до травм ніг та очей фотографа від осколків.
Навесні 2020 року Мстислав Чернов працював в різних країнах, включаючи Лівію та Сирію, де відзначився висвітленням міграційної кризи в Туреччині. З травня до липня і з вересня до жовтня він знімав хід пандемії COVID-19 в Україні.
У серпні 2020 року він працював в Білорусі, фіксуючи події навколо президентських виборів. Після оголошення Лукашенка переможцем почались масштабні протести.
У Мінську Чернова затримали і побили білоруські правоохоронці. Від побиття в автозаку фотограф втратив свідомість, і йому довелося отримати допомогу швидкої. Потім Чернова депортували з Білорусі.
У 2023 році Мстислав Чернов став членом журі Премії імені Георгія Ґонґадзе та зайняв місце серед 50 героїв першого номеру Vogue, випущеного під час повномасштабної війни.
Читайте також, хто отримав Оскар 2024 за найкращий фільм.
Читайте також про українських зірок, які вдало вийшли заміж за мільйонерів.