Що таке синдром самозванця і чому він руйнує наше життя

Що таке синдром самозванця 

Не варто лякатися медичного терміну "синдром" - відчуття себе самозванцем, що тільки прикидається гарним спеціалістом і якого можуть у будь-який момент розкрити, не є хворобою. Це внутрішнє переживання тривоги й невпевненості у власній компетенції, притаманне людям із низькою самооцінкою та високим рівнем відповідальності. 

Їм важко присвоїти та насолодитися своїми результатами. Виникає невідповідність між реальними здібностями та досягненнями людини та її оцінкою: успіхи пояснюються нібито зовнішніми факторами, а от невдачі - це точно особиста провина "самозванця".

Відчуття себе самозванцем відрізняється від здорової невпевненості новачка тим, що воно не минає з часом та набутим досвідом. Скільки б людина не вчилася, скільки б років досвіду у професійній сфері не мала, скільки б не отримувала зворотного зв'язку від інших про свою експертність - цього завжди буде недостатньо для того, щоб заспокоїти голос внутрішнього критика і нарешті почати насолоджуватися успіхом.

У цьому випадку варто зосередитися не на розвитку компетенції, а на підвищенні самооцінки та привести сприйняття себе до реального рівня професіоналізму. 

Що таке синдром самозванця (фото: Freepik)

Як виявити свого внутрішнього самозванця

За думками: "Чому вони мене хвалять, хіба вони не розуміють, що мені просто пощастило?", "Треба старатися, щоб ніхто не помітив, що насправді я не знаю, що роблю", "От... дійсно професіонал, а мені до цього далеко".

За емоціями: тривога, хвилювання, почуття сорому та провини (особливо у ситуації успіху), відчуття себе зайвим, невідповідним, страх викриття та невдачі.

За поведінкою: робота понаднормово, прокрастинація перед новими проєктами, замовчування своїх ідей, уникнення можливостей. 

Що робити, якщо самозванець міцно оселився у вас всередині

Спершу варто навчитися помічати моменти, коли ви автоматично знецінюєте або применшуєте себе та власні досягнення: 

• як звучать подібні думки?
• що зазвичай провокує їхнє виникнення?

Для зручності ви можете записувати зміст думок самозванця, щоб потім була змога їх проаналізувати. Вам не потрібно заперечувати ці думки або пригнічувати почуття, які вони викликають - навпаки, визнайте їх і вирішіть, чи хочете зараз керуватися ними. 

Оскільки зовнішня похвала до людей із синдромом самозванця не долітає, варто сфокусуватися на тому, щоб хвалити себе: 

• почніть із 5 речей за день, якими ви у собі задоволенні або які вам вдалися. Це може бути складно спочатку, проте з часом вам стане легше помічати свої сильні сторони
• доповніть список досягнень тим, які дії ви зробили для того, щоб це стало можливим
• спробуйте знайти ті формулювання для себе, які торкатимуться вас на рівні емоцій. Іноді легше оцінити досягнення іншої людини, ніж свої
• спробуйте описати те, на якому рівні професіоналізму ви зараз знаходитесь
• оберіть для цього об'єктивні критерії: дипломи, сертифікати, завершені проєкти чи відсотки продажів тощо. Тепер уявіть, що вам це розказує якийсь знайомий. Щоб сказали цій людині? Як би відреагували на її досягнення? Спробуйте знайти такі ж самі слова підтримки для себе. 

Корені синдрому самозванця можуть лежати глибше, ніж просто невпевненість у собі. Часто його формує наш дитячий досвід, тож може знадобитися допомога спеціаліста, щоб зрозуміти причини негативного ставлення до себе та знайти більш здорові способи взаємодії із собою.

А ще психолог може стати надійним союзником та підтримкою у формуванні здорової самооцінки, адже буде дивитися на вас без осуду, щоб і ви могли розширити прийняття себе.