Радянська влада методично знецінювала українську культуру, підмінюючи її народне вбрання, традиції та елементи побуту на низькопробні "копії".
Нам нав'язували образи червонощоких дівчат у яскравих пластмасових вінках та пузатих чоловіків в атласних шароварах. Проте таке вбрання має мало спільного з етнічно українським.
Цей процес підміни з часом став називатись шароварщиною.
Про те, як Радянський союз створював образ малороса й підмінив національне вбрання на шароварщину, розповідаємо у матеріалі Styler.
Шароварщина - це спотворення й умисна примітивізація народної культури, Термін використовується на позначення способу репрезентації національної ідентичності за допомогою псевдонародного селянського та козацького одягу, елементів побуту, де зміст замінюється формою.
Розквітом шароварщини вважають 1930 роки. У Радянському союзі відкидали будь-яку національну ідентичність, окрім російської.
Народні традиції, обряди, одяг та елементи побуту інших етносів представляли у деградованому вигляді, через що ті втрачали свою цінність.
(Скриншот)
Поняття "шароварщина" часто пов’язують із шароварами - широкими штанами, які носили козаки. Проте фольклористи це заперечують, бо явище було поширене і в постколоніальних країн Радянського союзу, де шароварів не було.
Інша теорія твердить, що термін шароварщини пішов від діяча - Бориса Шарварка, який з 1977 року ставив ключові концерти та організовував офіційні масові заходи в Україні.
Радянській владі важко було повністю заборонити нашу культуру, тому вони планово підмінювали поняття, аби показати нас низьковартісними.
Так, замість символічного орнаменту вишиванок, сорочки оздоблювали стилізованими квітами надто яскравих кольорів і нехарактерними узорами.
З народного вбрання викидали певні елементи, робили його простим, зі скупим оздобленням. Часто його шили із дешевого блискучого матеріалу, аби підкреслити низинність культури. Дівчат заквітчували у "бідненькі" пластмасові вінки зі стрічками й прикрашали дерев'яними коралями.
Шароварщина торкнулась не лише одягу. Воно спотворювало усі сфери побуту і культури. Зокрема, гопак позиціювати як розвагу "малоросів", а традиційний акапельний спів замінили радянськими ансамблями. Замість того, аби розкривати суть весільних обрядів, акцентували на застіллі.
Явище шароварщина увійшло у кінематограф, театр та музику й стало елементом пропаганди. Усе це в комплексі створювало образ низькокультурного українця-малороса.
Через кілька десятиліть методичного промивання мізків багато хто й справді почав вірити у цей нав’язаний образ українця, а сценічні костюми ансамблів сприймати за народне вбрання.
Часом досі самі українці "просувають" ці підмінені поняття. Сучасними прикладами шароварщини називають пісні Михайла Поплавського, зокрема про варенички і сало, а також певні сценки "95 Кварталу".
Зараз історики все частіше закликають позбутися шароварщини та нав'язаного радянською владою образу українця.
Традиційне вбрання українців було вишуканим та елегантним. Відрізнялось воно у кожного регіону. Одяг шили із домотканого полотна приглушених тонів, не використовували крикливих кольорів.
Вишиті сорочки були різноманітні. Візерунками прикрашали манжети, рукави й низ сорочки. Жіночого декольте не було, хіба глибокий розріз, щоб можна було годувати немовля.
Поверх сорочки жінки одягали спідницю, тоді фартух. Образ доповнювали кептарем, безрукавкою чи корсеткою.
Жінки й дівчата обожнювали прикраси, тому носили їх багато. Намисто свідчило про статус. Практично усі прикраси були із натурального каміння чи коралів. Цінувався бурштин, скляне намисто, дукачі, згарди, пацьорки.
Українці у народному вбранні (фото: facebook/ Сила роду)
Хустки носили заміжні жінки, зрідка й дівчата, але пов'язували голову так, що було видно волосся. Вінок одягали на весілля, він заміняв фату. У нього вплітали не лише квіти, а й пір'я, прикрашали стрічками.
Чоловіки носили капелюхи чи шапки різноманітних форм. Голову було заведено покривати всюди, окрім церкви і за обіднім столом.
Здавна сорочки були довгими, потім стали популярними короткі моделі. Вони були широкого крою й зручні, злегка оздоблені вишивкою.
Українці у народному вбранні (фото: facebook/ Сила роду)
З верхнього одягу були свита, жупани, чумарка, кожух. Підперезувались чоловіки ременем, часто той був шкіряним.
Здавна українські чоловіки носили вузькі штани, які заправляли у чоботи. Козаки часів Сагайдачного, Хмельницького, Мазепи шароварів не носили. Це вбрання прийшло дещо пізніше і не було настільки масовим, як ми звикли думати.
Раніше ми писали про те, скільки разів "совєти" чинили геноцид нашого народу.
Читайте також про 5 звичок з часів СРСР, які досі псують нам життя.