Що таке "ілюзія адекватності інформації" і чому люди думають, що вони розумніше за інших

Що таке "ілюзія адекватності інформації"

Те, як ми реагуємо на аргументи чи думки, що відрізняються від наших власних, може мати серйозні наслідки - хай то суперечка з другом, родичем чи вперта дискусія з колегою на роботі.

Напевно, кожен із нас не раз ставав свідком ситуацій, коли всі учасники вважали, що мають рацію, а обговорення врешті-решт заходило в глухий кут.

За даними нових психологічних досліджень, така поведінка може бути зумовлена нещодавно виявленим упередженням, відомим як "ілюзія адекватності інформації".

Цей феномен проявляється в тому, що люди схильні вважати, нібито володіють усією необхідною інформацією для формування своєї позиції або наведення аргументів, навіть якщо це не відповідає дійсності.

Коли мова йде про розуміння реальності, людство виявляється схильним до помилок. Ми підпадаємо під вплив різноманітних упереджень, які розмивають межі між нашими припущеннями про світ і його істинним станом.

Наприклад, психологи відзначають, що люди за замовчуванням схильні вірити, що їхні особисті суб'єктивні погляди відображають об'єктивне сприйняття реальності та складають загальний консенсус. Це явище, відоме як наївний реалізм, може призводити до численних труднощів, коли ми намагаємося зрозуміти інші точки зору.

Якщо хтось не погоджується з нашими переконаннями щодо певної теми - хай то права на аборти, ізраїльсько-палестинські відносини чи зміна клімату - нам легко відкинути цю особу, вважаючи, що вона спирається на хибну інформацію, не бажає або не в змозі мислити логічно, або ж піддається своїм власним упередженням.

Коротко кажучи, наш мозок ускладнює сприйняття поглядів інших людей як правильних, проте наївний реалізм - не єдина проблема, яку потрібно подолати.

Чому люди часто помиляються

Дослідники зі штату Огайо, Стенфордського університету та Університету Джона Гопкінса висунули нове упередження, яке вони назвали "ілюзією адекватності інформації".

Це явище змушує людей вважати, що вони володіють достатньою інформацією для розуміння ситуації та прийняття вірних рішень, навіть якщо насправді вони не усвідомлюють, чого їм не вистачає.

А невдачі призводять до того, що люди впевнено орієнтуються у своєму соціальному світі, припускаючи, що вони володіють усією необхідною інформацією, формують думки та зміцнюють цінності та поведінку, не сумніваючись у тому, скільки вони не знають.

Дослідники наводять приклад: біля знаку "стоп" зупинилася машина і довго стоїть. За неї почали зупинятися й інші машини й інші водії почали дратуватися. І водії інших машин впевнені, що вони володіють повною інформацією і це дозволяє їм виправдати сигнали до водія першого авто.

Але через певний час у полі зору інших водіїв з'являється жінка, яка штовхає візок з дитиною через перехрестя. Саме через неї так довго стояв перший водій, бо він її побачив значно раніше за інших водіїв. І стає зрозуміло, що іншим водіям не вистачало інформації, якою володів власник першої машини.

Водій другого авто діяв, виходячи з припущення, що у нього достатньо інформації для виправдання сигналу, але він помилився.

Цей приклад може здаватися тривіальним, але він якраз уособлює явище, яке може мати наслідки для більш серйозних ситуація, пов'язаних з політичними дебатами чи з особистими стосунками.

Ще один експеримент

Щоб продемонструвати цю специфічну упередженість і те, чим вона відрізняється від наївного реалізму, команда провела експеримент. Учасники читали статтю про нестачу води у вигаданій школі.

Одна група читала статтю з аргументами, чому ця школа має об'єднатися з іншою. Друга група читала статтю, де обговорювалося, чому ця школа має залишитися окремо і як має розв'язатися проблема.

А контрольна група зачитала всі аргументи за те, щоб школа об'єдналася і за те, щоб вона залишилася такою, як є зараз.

З'ясувалося, що більшість людей у першій та другій групах - за об'єднання та роз'єднання відповідно. І учасники були впевнені, що у них достатньо інформації для прийняття рішення. А у контрольній групі 55% вважали, що школа має об'єднуватися.

"Це дослідження надає конвергентні докази того, що люди вважають, що вони володіють адекватною інформацією, навіть якщо їм бракує половини відповідної інформації або вони пропускають важливу точку зору. Крім того, вони припускають помірно високий рівень компетенції, щоб робити справедливу, ретельну оцінку інформації під час прийняття своїх рішень", - пояснили вчені.

Варто також додати, що деякі учасники були готові змінити свої рекомендації, коли дізнавалися іншу половину аргументів.

Тобто, обмін інформацією може призвести до більшої згоди. Це також показує, що ілюзію інформаційної адекватності можна подолати за допомогою певного рівня самосвідомості.