Майже кожна людина, коли щось читає, чує у своїй голові певний голос. Хтось його помічає, а хтось - не звертає уваги. Але він є і це називається субвокалізацією, або тихою мовою. Це поширена річ, яка дуже корисна для розуміння. Деякі експерти стверджують, що цей голос можна придушити або усунути, щоб покращити швидкість читання. Але чи це потрібно?
На це питання дає відповідь РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на роз'яснення вчених на IFLscience.
Субвокалізація - це не просто голос, який озвучує прочитане у вашій голові. Вона задіює очі, губи, голо, язик, голосові зв'язки, гортань і щелепи. Під час німого читання ви все одно робите невловимі рухи, схожі до тих, коли читаєте вголос, але не помічаєте цього.
Вчені навіть змогли відтворити слова, які люди "мовчки" читали, за допомогою приєднання електромагнітних датчиків до мовних органів.
Навіть наш мозок, здається, реагує на дії так, ніби вони мають справу зі справжньою мовою. Одне з досліджень показало, що читання мовчки активує ділянки мозку, схожі на ті, що пов'язані з відкритим мовленням, наприклад область Брока, яка бере участь у передбаченні мови.
Вчені до кінця не впевнені, але вважають, що субвокалізація має кілька переваг, пов'язаних з розумінням і пам'яттю. Наприклад, дослідження показують, що наша робоча пам'ять покладається на так звану фонологічну петлю, яка може мати відношення до субвокалізації.
Згідно з цією моделлю, у нашій свідомості є пасивне сховище, яке зберігає вербальну інформацію протягом короткого періоду часу (кілька секунд). Цей фонологічний запас відповідає за утримання звуків слів, які ми чуємо.
Щоб вивчити слова, ми маємо пройти "процес артикуляційної репетиції", який активно обробляє звуки, які ми чуємо, і оновлює їх у пам'яті за допомогою субголосового повторення - як мовчки репетиції слів, щоб зберегти їх у нашій пам'яті.
Якщо ця модель правильна, то коли ми читаємо мовчки, ми перетворюємо письмову інформацію у фонологічну форму, яка дозволяє нам взаємодіяти з нею так, ніби це була усна інформація.
Це розміщує слова в одному фонологічному сховищі. При цьому фонологічна петля допомагає підтримувати послідовність слів і фраз, щоб ми могли зрозуміти їхню синтаксичну та семантичну структуру.
Насправді так роблять багато людей. Це поширена звичка до читання, яка, ймовірно, розвивається завдяки тому, як багато хто з нас навчається читати - читаючи слова вголос, повільно.
Більшість глухих людей не підголошують, оскільки їх зазвичай вчать читати по-іншому, але вони демонструють певну форму піджестикуляції/підзображення, за допомогою якої вони роблять невеликі м'язові рухи руками під час читання.
Для більшості з нас субвокалізація є вродженим аспектом процесу читання, але для деяких вона здається перешкодою. Експерти припускають, що вона сповільнює нашу швидкість читання. І аргумент - тому, що це може спровокувати гіперфіксацію, яка може заважати розумінню.
Однак субвокалізація узгоджує швидкість читання зі швидкістю мови. Отже, якщо середня людина може вимовити 200-250 слів за хвилину, то й середній читач може опрацювати таку ж кількість слів за хвилину читання.
Та й усунути звичку субвокалізації майже неможливо. Ви можете хіба обмежити вплив підголосування на ваше читання за допомогою деяких хитрощів, які допоможуть пришвидшитися, але тільки до певної міри.
Усі відповіді полягають у практиці: читайте більше, читайте частіше і читайте ширше. Навички читання залежать від знання мови. Чим більше ви читатиме, тим більше дізнаєтеся про структуру друкованого мовлення.
Читаючи незнайомий вміст і слова новими способами, ми також можемо розширити наші знання про те, як тексти складаються разом.
Різні письменники мають різні стилі письма, так само як різні жанри: художня чи нон-фікшн. І всі використовують різну мову для вираження своїх думок.
Раніше ми писали про те, які поради допоможуть привчити дитину читати влітку.
А ще розповідали про те, як можна цікаво провести час з родиною без світла та гаджетів.