"Рятувало лише маленьке кошеня". Журналістка розповіла, як пережила обстріл вокзалу в Херсоні

Передісторія

Марічка Паплаускайте розповіла, що приїхала в Херсон зранку 26 грудня 2023 року тим самим потягом, чотири вагони якого росіяни знищили ввечері.

Свій день журналістка провела в компанії начальниці вокзалу - відважної пані Алли Лопати. Впродовж цього часу жінки нарахували п'ять чи шість повітряних тривог.

"Тривоги у Херсоні лунають одна за одною... Щоразу за сигналом, а то і перед ним чулися все ближчі вибухи. Кілька разів ми спускалися в підвал, де співробітники вокзалу розповідали про свої будні в окупації", - пригадала оповідач.

Обстріл вокзалу

Жінка розповіла, що за 45 хвилин до відправлення зворотного поїзда у Київ, ті самі чотири вагони повернулися на херсонський перон з Миколаєва (де чекали впродовж дня). На вокзал почали сходитися пасажири й саме тоді почався обстріл.

"Ми збігли в укриття, коли сталося перше влучання. Такого гучного вибуху я досі не чула: зі стелі підвалу сипалося, стіни рухалися", - пригадала очевидиця подій.

Вона уточнила, що пасажири також встигли сховатися у підвалі.

"І ми сиділи там всі разом наступні півтори години і рахували наступні прильоти. Двох поліцейських, яких поранило уламками, коли вони допомагали пасажирам сховатися, перев'язали", - зауважила жінка.

Паплаускайте додала, що з ними в укритті перебував також іноземний волонтер в якого, судячи з усього, було зламане ребро.

"Але він просив на нього не зважати й просто важко дихав, стікаючи потом. Згодом медики допомогли як могли і йому", - уточнила вона й додала, що один поліцейський, на жаль, загинув.

"Місія", що розрадила

Журналістка зізналась, що вперше за час великої війни справді думала, "що от прямо зараз можу померти".

"Від цих думок рятувало лише маленьке кошеня - висловуха Ляля, яку начальниці вокзалу подарували на Миколая. Мені випала місія його стерегти, поки власниця ухвалювала важкі рішення: що робити з людьми та коли їм буде безпечно вийти з укриття. Цього ніхто не знав", - пояснила вона.

Жінка пригадала, що під час обстрілу кошеня нявкало, гралося і лякалося разом із людьми.

"Встигло навіть кілька разів подрімати, а я відчувала в руках його тепло і за нього трималася", - розповіла редакторка.

Під час обстрілу (фото: facebook.com/marichka.paplauskaite)

Наслідки обстрілу

За словами жінки, ніхто з тих, хто був внизу в укритті, не знав, що відбувається на горі. Але підозрювали, що все погано.

"Коли трохи стихло, хтось пішов у розвідку. Новини невтішні - вокзал розбитий, жодного вцілілого вікна, усі вагони й локомотив знищені", - пригадала журналістка.

Пасажирам повідомили, що за ними приїдуть автобуси, які відвезуть усіх до Миколаєва. Підніматися нагору людям дозволили ще за пів години.

"І отут мене накрило. Може тому, що довелося проститися з кошеням, або тому, що я побачила завалену склом кімнату, в якій була буквально за 30 секунд до вибуху, або причиною стала калюжа крові на вході до вокзалу - там, де я кілька разів стояла удень", - зізналась жінка.

Зворотня дорога

Паплаускайте зізналась, що коли всі зайшли в автобус і в салоні вимкнули світло - сіла просто на брудну підлогу і розридалася.

"Мені писали колеги з УЗ, а я відписувала: "Чекайте, я реву", - пригадала очевидиця.

За її словами, в Миколаєві пасажирів зустріли працівники вокзалу і волонтери, які допомогли зорієнтуватися і знайти потрібні вагони.

"Ті чотири, які обстріляні лишилися в Херсоні, в Миколаєві замінили на резервні й кожен зміг сісти на поїзд на своє місце за квитком", - уточнила редакторка.

Вона додала, що вже 27 грудня зранку "поїзд, у який вчора влучили російські ракети, прибув до Києва за розкладом - о 7:20, як і було заплановано".

Журналістка наголосила, що задача українців - гідно чинити опір і не дати нас знищити.

"А ще - піклуватися одне про одних і не гризтися між собою, пам'ятаючи, що ворог у нас один, і він - зовні", - додала вона.

Допис Марічки Паплаускайте (скріншот: facebook.com/marichka.paplauskaite)