Роман Бахарєв: У мене є чітке розуміння, що всі ми опинимося на фронті
Роман Бахарєв (фото: пресслужба артиста)
Роман Бахарєв один з тих артистів, які з початку повномасштабного вторгнення Росії, повністю переосмислили не тільки свою творчість, а й свої погляди на життя в цілому. Якщо до 24 лютого BAH.ROMA ще їздив до РФ, волів співати романтичні пісні, не вдаючись до громадської лірики, то зараз він думками і, що головне, діями - повністю за Україну й заради України. Без жодних "петлянь".
Сьогодні в невеликому, але відвертому інтерв'ю РБК-Україна (проект Styler) Роман розповідає про "музику поза політикою", затяжну війну, родичів з РФ, легалізацію канабісу та розмірковує на інші актуальні теми.
– Романе, ти колись, у 2012 році, якщо бути точним, казав що "не хочеш говорити про політику в піснях, хочеш говорити про світло". Як зараз змінилася твоя позиція?
– З 2012 року змінилось майже все, змінився я і моє ставлення до абсолютно всіх речей.
Звісно, політика впливає на мене і має відлуння в моїй музиці. Але я надаю перевагу говорити про неї поза піснями.
– Який тоді посил твоїх пісень сьогодні? І що тебе надихає (чи, може, змушує) писати під час війни?
– Здебільшого мої пісні - це спостереження за подіями, які відбуваються навколо мене, зі мною і моїми близькими людьми через призму моєї свідомості.
А ще вони про кохання, надію і, як і раніше, про світло.
Мені хочеться, щоб ці пісні надихали людей і навіть в якійсь мірі лікували. Наприклад, я бачу цей вплив на військових після моїх виступів з "Культурним десантом" (об'єднання відомих українських митців, яке регулярно дає концерти для військових, активно допомагає і підтримує ЗСУ та людей, які постраждали внаслідок російської агресії - Ред.). І це саме те, заради чого я займаюсь музикою.
– Як думаєш, чи можна сьогодні бути "поза політикою"?
– Не можна. Тим більше, якщо ти є громадянином країни, сусід якої - дегенерат.
Бахарєв не добирає слів, говорячи про Росію (фото: пресслужба гурту)
– Більшість твоїх ранніх пісень російською. Зараз співаєш українською. І виходить, як на мене, аж ніяк не гірше. Але. На твою думку, чи має право на існування в Україні російськомовна музика сьогодні?
– Навіщо?! Її і так було достатньо. Зараз черга розвивати своє, свою мову, свою культуру і країну. А російськомовна музика може існувати поза межами України.
В країні, де кожної хвилини відбувається боротьба за територію, за кордони, за ідентичність - російській мові в музиці немає місця!
– Чому після 2014-го їздив у РФ?
– На той момент це був мій вибір, за який я вже вибачався.
Мені прикро, що тоді у мене не вистачало мізків, щоб осягнути недоречність своїх дій.
Але це все в минулому. Я зробив роботу над помилками і більше не хочу повертатись у те минуле.
Роман більше не планує виступати в РФ (фото: пресслужба артиста)
– Ти це підтверджуєш своїми благодійними виступами в Європі. Концертів з 24 лютого було вже чимало. Що тебе найбільше вражало чи бісило за кордоном у перші місяці вторгнення?
– Я почав грати концерти в Європі приблизно через пів року від початку повномасштабного вторгнення…
Напевно більш всього у мене питань не до тих українців, які втекли від війни, на приклад, з дітьми. А саме до тих, які поїхали - й одразу почали випадати з контексту, продовжуючи спілкування російською, які перестали допомагати країні…
Я бачив таких в Польщі і Британії, бачив хлопців, які знайшли шляхи, поїхали і їм абсолютно все одно, що тут відбувається. Вони будують своє життя і навіть забули, хто вони й звідки. Це дійсно лякає.
Бахарєв дав багато благодійних концертів у Європі (фото: instagram.com/bahroma)
– Тобі особисто часто дорікають типу "чого не на фронті"? Як гадаєш, чи зобов'язані артисти брати в руки зброю і йти на передову?
– У мене є чітке розуміння того, що всі ми опинимося в якийсь момент на фронті…
А поки що моя зброя - слово. Через розголос, через концерти, через громадську діяльність.
Я намагаюсь бути корисним і максимально ефективним в цивільному житті, займаючись волонтерською діяльністю, закриваючи збори на потреби ЗСУ.
Роман Бахарєв під час зйомок кліпу на пісню "199.99" (фото: instagram.com/bahroma)
– Ти народився на Уралі, дитинство й юність провів у Чистяковому й Донецьку, які зараз тимчасово окуповані… Чи спілкуєшся з родичами і друзями з тих територій, чи з Росії?
– Друзів у мене не залишилось зовсім "з того боку". Єдина людина, з якою я спілкуюсь, це моя бабуся, яка живе на Уралі. Мені шкода її, бо в неї не залишилось кола спілкування. Вона топить за Україну в оточенні скажених zомбі. Вона пережила Другу світову і коли я був малим, казала мені: "Все, що завгодно, тільки б не війна"…
Ми іноді зідзвонюємось і обмінюємось новинами. Вона підписана на декілька українських Телеграм-каналів і за час війни вже майже повністю розуміє на слух українську мову. Дуже сильно хвилюється, а я хвилююсь за неї.
На жаль, мій батько не зможе поїхати і поховати її, як це прийнято у батьків та дітей…
А колишні мої друзі померли для мене після фраз на кшталт "так в тєбя же нє лєтіт" та "она закончіла МГУ, єй віднєє". Про це я навіть написав пісню "199.9".
– Трошки про ще одне гостре питання, яке не дає спокою деяким верствам населення. Ти виступаєш за легалайз. Поясни людям - чому.
– Якщо говорити про легалайз, то на порядку денному - медичний канабіс. Через наслідки війни.
Вона (війна - Ред.) насправді прискорює розвиток багатьох процесів та рішення багатьох проблем, таких як інклюзивність, ментальне здоров‘я, і навіть ЛГБТ. А всі інші питання - вже після Перемоги.
Читайте також велике інтерв'ю з Ірмою Вітовською про те, що зараз відбувається у вітчизняній кіноіндустрії, про акторів-зрадників, які фільми про війну на часі та чому Україна досі не отримала "Оскар".
Раніше ми говорили з Машею Єфросиніною про українських зірок, цькування в інтернеті та чоловіка-військового.
