Акведук - споруда для подачі води до населених пунктів або зрошувальних полів із вищого місця. Цим словом називають також мости чи естакади з водоводом (трубою або каналом) для переведення трубопроводів чи каналів через балки, річки й дороги. А одними з найкращих у світі вважаються споруди, які будували у Давньому Римі.
Про геніальність римських акведуків та подібні пам'ятки на території Україні розповідаємо нижче в матеріалі Styler.
Історично акведуки (з латини - aquaeductus - водогін) активно зводили культури із розвиненим землеробством. Їх використовували для зрошення земель і забезпечення населених пунктів питною водою.
Почали будувати акведуки ще у Римській імперії. Це були грандіозні споруди, які складались із кількох ярусів кам'яних аркад.
Зводили акведуки й давні греки (наприклад близько 2,5 тис. років тому поруч із Афінами було збудовано водогін завдовжки 1,3 км).
Будували подібні водогони також американські індіанці.
У XVIII столітті новіші акведуки почали з'являтись на території Європейських держав.
Акведук Пон-дю-Гар у Франції - один із шедеврів римської архітектури (фото: Вікіпедія)
Доктор Рассел Моул у матеріалі для наукпоп-видання IFLScience наголошує, що величні акведуки Римської імперії є свідченням новаторського досягнення, яке не має аналогів у попередніх людських починаннях.
В одному лише Римі було близько 11 систем акведуків, які подавали воду з джерел, розташованих на відстані до 92 км.
До наших днів римські акведуки збереглись у Європі, Північній Африці та на Близькому Сході.
Неймовірним здається те, що планування римських інженерів передбачало ретельне врахування топографії місцевості та стратегічне планування нахилів каналів (оптимальна швидкість течії води була необхідною і для придатності її для пиття, і для довговічності споруд).
Воду, яка потрапляла до міст крізь акведуки використовували також для постачання громадських фонтанів, лазень, приватних осель.
Точному вимірюванню контурів ландшафту сприяло використання римськими інженерами таких інструментів, як:
За словами науковця, всупереч загальноприйнятому уявленню про акведуки, "що нагадують величні кам'яні мости, перекинуті через долини", значна частина цих систем залишається прихованою під поверхнею землі.
Підземна інфраструктура складалася зі складних мереж труб і з'єднувала ці мости з джерелами води (наприклад озерами). Викопані ділянки викладали глиною, щоб посилити гідроізоляцію та запобігти витоку.
Досягнувши міських поселень, вода зберігалася у резервуарах, які називалися кастеллами. Від них відходили свинцеві вторинні труби, які полегшували розподіл води до інших резервуарів, а згодом - до різних точок міста.
Цікавим фактом є і те, що після завершення будівництва акведука спеціально призначені наглядачі брали на себе відповідальність за його обслуговування. У разі виникнення несправностей (що траплялося досить часто), для ремонтних робіт залучалися бригади рабів.
Нині акведуки застосовуються у зрошувальних системах і споруджуються здебільшого із залізобетону.
В Україні невеликі акведуки були збудовані в Криму - задля зрошення сухих степових ділянок, перетворених під орні землі.
Відомий серед науковців, зокрема, акведук Севастополя (Лазарєвський акведук), що був зведений у XIX столітті. Його було навіть занесено до списку національних пам'яток України.
Добре відомі три його фрагменти, які розташовані в Ушаковій балці, Аполоновій балці та у селищі Хмельницьке на річці Чорна.
Фрагмент мосту-акведука через річку Чорна (фото: Вікіпедія)
Крім того римським акведуком вважається Стричавський міст у селищі Великий Березний на Закарпатті.
Унікальність об'єкта полягає в тому, що збудований він із піщаного каменю - з надзвичайною інженерною точністю - але без застосування цементу. Стійкість споруди забезпечував центральний (так званий "замковий" камінь), а інші - ретельно підбирались або обтесувалися до потрібного розміру.
Сьогодні міст - в аварійному стані, в ньому виникають провалля та ями.
Акведук із піщаного каменю на Закарпатті (фото: uzhgorod.net.ua)
Насамкінець у 2017 році під час ремонту Сквирського шосе у Білій Церкві на глибині близько п'яти метрів було знайдено давній міст.
За словами історика Євгена Чернецького, споруда є акведуком. Її висота - близько 6 метрів, ширина - 5 метрів.
Під землею у Білій Церкві знайшли давній міст-акведук (фото: facebook.com/dykyi.ga)
Віадук (на відміну від акведуку) - транспортна споруда мостового типу на високих опорах (арках). Вона може бути споруджена із каменю, залізобетону або металу через глибокий яр чи провалля.
Попри те, що багато хто нині плутає ці два терміни, віадуки не мають жодного стосунку до зрошення чи подачі води.
Спочатку віадуком називали римську дорогу, яка проходила над ущелиною та спиралась зазвичай на аркові опори. Згодом цим терміном стали позначати інженерні споруди для подолання перешкод рельєфу.
На заході України збереглися донині шість віадуків із залізничною колією:
Крім того, віадуки зустрічалися "на підходах" до замків. Наприклад у містечку Клевань Рівненської області зберігся до наших днів цегляний віадук над колишнім ровом, який впирається просто у в'їзну браму.
Віадук у Клевані (фото: Ірина Костенко, РБК-Україна)
Нагадаємо, раніше ми писали, що у Кривий Ріг почали подавати воду новим водопроводом.
Повідомлялося також, що через обстріл росіянами Сміли 12 тисяч жителів залишилися без води.