Через повномасштабне вторгнення Росії в Україну українці почали масово виїжджати до країн Європи та відвозити туди дітей. І довелося адаптуватися до абсолютно нових умов, нових шкіл і дитячих садків, нових законів і правил. Сотні українських сімей зіткнулися з новою проблемою - європейські органи опіки забрали у них дітей.
Наголошується, що причини були зовсім різні - від пропуску занять у школі без поважної причини до реальних ситуацій насильства. При цьому експерти зазначають, що випадки насильства та знущань - скоріше виняток. А причиною передачі дитини під опіку може стати незнання законів чи неприємна випадковість.
Чому в українців у Європі можуть забрати дитину спеціальні служби, з якими проблемами стикаються батьки при спробах повернути дітей та що треба робити, щоб не потрапити у такі ситуації, розповіли у матеріалі BBC Україна.
Влітку офіс уповноваженого Верховної Ради з прав людини повідомляв про 240 відомих випадків, коли у батьків чи опікунів у західних країнах забирали дітей місцеві спецслужби.
У Польщі - вилучили 75 дітей із сімей, в Італії - 7, у Франції - 7. Даних по Німеччині не надали, але в посольстві зазначили, що такі випадки не поодинокі. Дипломати зазначають, що більшість дітей вдається повернути батькам і часто сім'ї через такі інциденти повертаються до України.
Юристи та експерти зазначають, що побої, сексуальне насильство та інші тяжкі злочини – скоріше виняток у цій статистиці. Найчастіше соціальні служби можуть забрати дитину з сім'ї з причин, які б в Україні ні в кого не викликали б питань.
Олена Родом із Луганська та втекти від війни їй довелося вдруге, тепер із Харкова, куди вона перебралася раніше. У березні 2022 року вона опинилася у Берліні з 10-річною донькою. У дівчинки є інвалідність і вона потребує особливого догляду. Тому адаптація новому місці давалася не завжди просто.
Мама – типовий представник середнього класу, добре розмовляє англійською, в Україні працювала у громадському секторі. У Берліні почала відразу відвідувати курси німецької та активно включилася в життя місцевої спільноти. А потім сталося те, що Олена називає шоком.
У листопаді 2022 року у неї забрали доньку представники Югендамту, німецької служби захисту прав дітей. За словами українки, причиною цього стало те, що на тлі депресії їй виписали неправильну дозу антидепресантів.
Надмірна сонливість і млявість матері викликали підозру у співробітників школи, і вони повідомили спецслужби.
"Ми спілкувалися вже рік, вони знали, що ми адекватна сім'я, яка приїхала через російську агресію. Вони кажуть, що подумали, що я вживаю наркотики, але вони могли б і запитати про це, перш ніж кудись дзвонити", - обурена Олена.
Вона мала рецепт і підтвердження від лікарів, але переконати Югендамт не вдалося. Дівчинка провела окремо від матері два місяці та Олені дозволяли її відвідувати лише у певні дні та під наглядом.
"Нас закривали в кімнаті, як злочинців, і навіть підслуховували. Дівчинка особлива, вона дуже страждала, почався регрес. Вона і так відстає в розвитку, а тут поводилася як немовля, писатися в штани, я просто її не впізнавала. Вона постійно плакала, і навіть зараз боїться спати сама", - каже українка.
Німецького українка не знає і тому було ще складніше. Але вона залучила громадські організації, посольство навіть зв'язувалася з депутатами Європарламенту. Повернути доньку вона змогла лише у січні 2023 року, коли знайшла адвоката. Його втручання у переговори зі спецслужбою дозволило повернути доньку навіть без суду. За словами Олени, працівники Югендамта у присутності адвоката навіть розмовляти з нею почали іншим тоном.
Минуло вже пів року, але дівчинка досі травмована та боїться відпускати маму, а Олені доводиться відвідувати психотерапевта.
Але так швидко повернути дитину вдається далеко не завжди.
Дитину можуть вилучити із сім'ї з різних причин (фото: Getty Images)
49-річна Тетяна зі Львова опинилася із 6-річним сином у містечку Вайден у німецькій Баварії. Вже 4 місяці вона не може повернути сина і за цей час німецькі соцслужби дозволили їй побачитися лише один раз. Наразі триває суд, який має вирішити, чи повернуть їй хлопчика.
Тетяна каже, що була гарною мамою, а сина забрали у неї через непорозуміння та сімейний конфлікт. У жінки складні стосунки з матір'ю, яка проживає разом із ними у Німеччині. Нібито саме вона поскаржилася на насильство з боку доньки, після чого хлопчика вилучили із сім'ї соцслужби.
Працівники соцслужби поставили під сумнів адекватність Тетяни та запідозрили, що вона може загрожувати здоров'ю дитини. Нібито у жінки були скандали з мамою, але вона виконувала свої батьківські обов'язки.
"Я не алкоголічка, вдома завжди лад, є їжа", - каже Тетяна.
Мати Тетяни відселили до притулку для жінок, які постраждали від насильства, а хлопчика віддали під опіку німецькій родині. За три місяці мама змогла побачити сина лише раз, і то - 20 хвилин.
"Я два тижні не їла і не спала. Ти в чужій країні, ти не знаєш мови, їхніх законів. Коли думаю, що я свою дитину більше не побачу, я не маю сенсу жити", - каже українка.
Суд призначив низку процедур, зокрема психіатричну експертизу, індивідуальну та сімейну психотерапію для мирного врегулювання конфлікту. Наступне засідання - 30 листопада.
Українські діти обов'язково мають відвідувати школу у країнах Європи (фото: Getty Images)
Причини вилучення дітей з українських сімей за кордоном зовсім різні. Серед них справді є кримінальні історії.
Польщу шокував судовий процес над жінкою з Дніпропетровської області, яка мала під опікою десять дітей віком від 4 до 16 років. Сім'я через війну виїхала до Познані, де їх прийняла польська родина. Згодом поляки помітили дивну поведінку дітей.
З'ясувалося, що прийомна мати роками знущалася з дітей, била їх, принижувала, морила голодом і сексуально експлуатувала. Дітей забрали, із ним працюють психологи, матір відправили під суд.
Але такі випадки - скоріше виняток. Проблеми можуть виникнути через незначні порушення. У західних країнах табу на будь-яке насильство щодо дитини.
Наприклад, у Німеччині, заборонені будь-які тілесні покарання, завдання психологічної травми та будь-яка поведінка з дитиною, яка принижує людську гідність.
Приводом для звернення до Служби з питань дітей може стати голосний крик із сусідської квартири, довгий дитячий плач, наявність на обличчі дитини подряпин чи синців. Деколи це дозволяє виявити те насильство, на яке в Україні не звернули б увагу.
Часто приводом буває різниця у законодавстві, яку українці та опікуни часто не усвідомлюють. А ще - особливості роботи західних соцслужб, які діють більш жорстоко та безкомпромісно, якщо йдеться про захист прав дитини.
Як повідомили в українському посольстві у Польщі, дітей найчастіше забирали через те, що опікун був у стані алкогольного сп'яніння. Українські батьки не знають, що в Європі заборонено залишати дитину вдома одного. При цьому вікові обмеження в кожній країні різні: у Франції та Британії дитина повинна бути під наглядом до 12 років, у Польщі - до 7 років.
Ще одна причина - обов'язкове відвідування школи. Перепустки без поважних причин є приводом для адміністрації закладу для скарги до соцслужби, що батьки не виконують своїх обов'язків.
У Швейцарії цілком респектабельна українка отримала офіційне розпорядження від місцевої соцслужби та вимогу пройти перевірку на вживання наркотиків через те, що дитина 15 днів не відвідувала школу.
Дитина мала вітрянку, записатися до місцевого лікаря було неможливо, і мама лікувала вдома сама. Весь цей час вона отримувала листи зі школи, які перекладала некоректно. А потім вони прийшли до неї додому, кричали французькою, вона злякалася і не відчинила двері. Тоді вони викликали поліцію, бо вважали, що вона утримує дитину силою.
Якщо дитина не відвідує школу більш як три дні (лікування, поїздка додому) - потрібно повідомити школу і бажано заздалегідь. Відпустку поважною причиною не вважають і якщо в аеропорту поліція побачить дитину в шкільний час - почнуть з'ясовувати подробиці.
Проблеми виникають, якщо дитину з України вивезла не мати, а бабуся. В Італії та Франції опікуном дитини не може бути людина, яка досягла 65-річного віку.
Як пояснюють юристи, у європейських країнах мають право на вилучення дітей, оскільки між Україною та країнами ЄС є документ, який називається Гаазька Конвенція про юрисдикцію, право, яке застосовується, визнання, виконання та співробітництва з приводу батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19 до 19 років. Жовтень 1996 року.
Відповідно зміна країни проживання тягне за собою зміну юрисдикції. І на українців за кордоном поширюється дія законів країни, де вони перебувають.
У Європі не можна залишати дитину одну (фото: Getty Images)
Іноді вилучення дітей із сім'ї можна уникнути, якби сім'ї отримали належну підтримку від країн, які їх дали притулок. Можна самостійно звертатися до соцслужби, якщо потрібна допомога.
Можна звертатися до українських консульств, адміністрації школи чи садочка, спілкуватися в місцевих групах, з іншими батьками, вивчити закони.
Батькам не рекомендується реагувати агресивно на питання, перевірки та інше. Будь-яка агресивна реакція ставить під сумнів психіатричне становище батьків і їх відправляють до фахівців.
Якщо дитину вилучили, потрібно звертатися до місцевого українського консульства, офісу до Уповноваженого з прав людини, до місцевих благодійних організацій та громад. Там же допоможуть знайти перекладача та адвоката.
До речі, раніше ми писали, що українські ІТ-шники здивували абсурдними думками про повернення з-за кордону.
А ще розповідали, що чекає на українських біженців у Європі в найближчі 10 років.