Померла Ніна Матвієнко

"Невимовна втрата… Царство небесне…" - написав він.

Ніна Матвієнко померла (фото: facebook.com/arsen.baburka)

Згодом донька артистки - Тоня Матвієнко - підтвердила цю інформацію та повідомила, що "мама померла".

Причини смерті та деталі - не повідомляються.

Чим запам'ятається нам Ніна Матвієнко

Ніна Митрофанівна Матвієнко - українська співачка та акторка. Народна артистка Української РСР, Заслужена артистка УРСР, почесна громадянка Києва, лауреатка Державної премії УРСР ім. Шевченка, Герой України, член Спілки кінематографістів. Володарка Державної премії України Шевченка, Ордена княгині Ольги III ступеня та Ордена княгині Ольги II ступеня.

Народилася 10 жовтня 1947 року в Житомирській області, у багатодітній та бідній сім’ї. Ніну віддали до інтернату, де її суворо карали за найменшу провину. У 9 класі вона переїхала до Коростеня, щоб продовжити навчання. Там займалася акробатикою та легкою атлетикою, а ще співала пісні Людмили Зикіною.

Одна з викладачок порадила Ніні займатися співом професійно і спробувати себе в Українському народному хорі ім. Г. Верьовки. Вокальну студію вона відвідала, але після інтернату пішла працювати на завод "Хіммаш". Почувши, що набирають дівчат до участі в естрадному вокальному ансамблі, поїхала на проби в обласний центр. І її не взяли.

Бажання співати було сильним, і Ніна 1966 року таки записалася в студію Хору ім. Г. Верьовки, а у 1968 році після закінчення стала солісткою.

З 1967 року почала активно концертно-гастрольну діяльність, побувала у багатьох країнах світу. У творчому репертуарі – платівки з записами українських народних пісень, аудіокасети ті компакт-диски з записами творів зі різними жанрами.

У 1971 році вийшла заміж за художника Петра Гончара. Він прийшов на її концерт у Києві в 1968 році та сказав, що співачка стане його дружиною. В 1972 році Ніна народила сина Івана, потім народився син Андрій. А потім - Антоніна. Обидва сини стали художниками, Іван згодом вирішив здійснити постриг та піти в ченці. Антоніна стала співачкою і часто виступала на одній сцені з мамою.

У 1975 році Матвієнко заочно закінчила філологічний факультет Київського університету ім. Тараса Шевченка та почала активно займатися літературною творчістю. Вона друкувала свої вірші у відомих часописах України. 2003 року вийшла її біографічна книга "Ой виорю нивку широку".

З 1991 року – солістка Національного ансамблю солістів "Київська камерата". Також Ніна Матвієнко грала у театрі та кіно: телевистава "Маруся Чурай", "Катерина Білокур", "Розлилися води на чотири броди", фільми "Солом’яні дзвони", "Пропала грамота", радіовистави "Політ стріли", "Русалчин тиждень", "Кларнети ніжності" та багато інших.

Була активною учасницею Помаранчевої революції та Революції Гідності. Вела активну громадську та благочинну діяльність.