Помер Вахтанг Кікабідзе: що говорив артист про Україну, війну та Путіна

Хто такий Вахтанг Кікабідзе

Радянський та грузинський актор, співак, кіноактор, кінорежисер, сценарист, політичний діяч та депутат Вахтанг Кікабідзе (Буба Кікабідзе) народився 19 липня 1938 року у Тбілісі. Батько актора зник безвісти 1942 року під Керчю. Мама Манана Багратіоні була співачкою.

Зі школи артист брав участь у гуртках самодіяльності. Але після школи вступив до інституту іноземних мов у Тбілісі. У 1959 році почав працювати у Тбіліській філармонії. Далі – був у різних музичних ансамблях, а 1966 року дебютував у кіно – фільм "Зустріч у горах".

З 1969 року почав активно зніматися в кіно, отримав кілька нагород та премій, а також брав участь у музичних конкурсах. Найвідоміші фільми - "Міміно", "Тас уповноважений заявити", "Мелодія Верійського кварталу", "Кін-дза-дза". Випустив понад два десятки музичних альбомів.

Вахтанг Кікабідзе був заслуженим артистом Грузинської РСР, народним артистом Грузинської РСР, заслуженим артистом України та нагороджений кількома орденами, у тому числі – у 2021 році отримав орден князя Ярослава Мудрого V ступеня.

Вахтанг Кікабідзе та Росія

У 2008 році артист відмовився від російського ордена Дружби у зв'язку з анексією Південної Осетії. Також він скасував усі свої концерти у Москві. З того часу в Росії Кікабідзе більше не виступав.

У 2014 році він заявив, що, якби не його вік, він би вирушив до АТО, щоб захищати Україну, а Путіна назвав політиком чорної сили та загарбником.

У 2015 році артист дав сольний концерт у Києві. Дві години своїх виступів він присвятив пам'яті Небесної сотні.

Цитати Кікабідзе

Про Путіна: "Цій людині я можу сказати, що він політик чорної сили. І доки він зі своїми амбіціями житиме, він увесь час загрожуватиме якимось країнам, системам. Він — загарбник! Його заклинило на одному: він думає, що вічно командуватиме своєю країною... А люди не вічні, і все в житті кінчається. Я - не пропагандист, но, чесно вам скажу: як би я був українцем, я ніколи б не зміг вибачити Путина. І навіть його правнукам буде соромно називати його прізвище"

Про концерти у РФ та артистів: "Я вважаю, що кожна людина в основному виходить зі свого особистісного Я. І в цій ситуації абсолютно неважливо, яку посаду ти обіймаєш. Будь ти Кобзон, Пугачова, Макаревич, головне - твої власні переконання. Я повністю підтримую все те, що говорить про те, що відбувається, Андрій Макаревич і, зрозуміло, не поділяю зовсім думки інших своїх колег”.

"Я вже як вісім років не їжджу в жодне російське місто. Не через те, що я хочу цим рішенням висловити якесь невдоволення самому народу. А через те, що я ніколи не міг уявити, що танк з російським прапором увійде на мою землю, масюсеньку республіку, і почне тут розстрілювати моїх братів"

"Політика і народ – різні речі. У мене лежить багато листів із запрошеннями з різних міст, люди кажуть: "Це ж Путін, це не ми". Весь час запрошують. Але, не можна співати тим людям, які тебе хочуть побити, маю в виду – політикам. Якщо зайшов до тебе танк із якимось прапором, то в цю країну ти не повинен їхати співати та розважатися. Думаю, що історія все розставить на свої місця"

Про Крим: "Я виріс зі знанням того, що Крим – це Україна. Щоправда, нам розповідали, ніби цю територію Україні якийсь дідусь подарував. Ага, як Орджонікідзе свого часу наші території віддавав (Григорій Орджонікідзе, радянський державний та партійний діяч, голова Вищої Ради народного господарства СРСР, член політбюро ЦК ВКП). Це чистої вода окупація. Жодної історичної справедливості в цьому немає"

Про українців: "Українці за своєю природою націоналісти. Це сидить у них у крові. Вони просто так руки вгору не піднімуть і не здадуться. Це треба розуміти тому, що сьогодні анексований Крим і ніхто не знає, чим усе закінчиться. Те, що у нас буде тільки гірше, ми, грузини, знаємо. А з Україною так жартувати не можна. Знаєте, річ ще в тому, що Абхазія дуже маленька, а Південна Осетія – це взагалі 2-3 села, а Крим – зовсім інша розмова"

Про Україну: "Грузія та Україна мають дуже давнє коріння дружби. В Україні мене приймають як на другій батьківщині, ніби я там народився. Я дуже люблю українців. Добре пам'ятаю, коли вперше приїхав в Україну. Я молодий був, увійшов до готелю і не встиг поставити валізи, як пролунав стукіт, у двері ввійшов офіціант і каже: "Вахтанг, це вам від менеджера готелю". Хріновуха, часник й маленька пишка лежали у нього на підносі. Я так зрадів, взяв смаколики та сказав: Ваше здоров'я! Україна – це дуже близька країна"

Про війну Росії проти України: "Росія не хоче, щоб Україна продовжувала чинити опір. Але якби я був молодим, я б теж зараз був в АТО і чинив опір, захищаючи честь країни. Другого варіанту немає! Адже якщо ця війна триватиме довго, підвестися на ноги Україні буде дуже складно. Зараз усім українцям треба триматися за руки та співати одну пісню — за свободу рідної держави. Бо якщо цього не робити, то все може дуже погано закінчитися"

"Маленьку країну занапастити дуже легко, велику – важко. Не треба було їм лізти, напевно, в Україну. Це не маленька країна. І вони свою батьківщину дуже люблять. Це вже не маленька Грузія. Росію дуже дратує, що ми хочемо в НАТО, що ми прагнемо Заходу, хочемо бути демократичною країною"

Одне з останніх інтерв'ю Вахтанга Кікабідзе: